Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow карг-карт arrow КАРЕЛЬСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

КАРЕЛЬСЬКА АВТОНОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Карелія — в складі РРФСР. Утворена 25.VII 1923. Розташована на Пн. Зх. Європ. частини СРСР. На Пд. омивається Ладозьким і Онезьким озерами, на Пн. Сх.— Білим м. На Зх. межує з Фінляндією. В республіці — 17 районів, 12 міст, 45 с-щ міськ. типу. Природа. Поверхня К.— переважно погорбована рівнина зі слідами льодовикової діяльності (моренні пасма, озерні улоговини тощо). На Зх. і Пн. Зх. — Зх.-Карельська височина (вис. до 417 м), хр. Манселькя (вис. до 578 м, г. Нуорунен). Низовини займають невеликі площі вздовж мор. і озерних узбереж.

Корисні копалини: залізна руда, кварцити, титанова руда, кіаніт, сірчаний колчедан, слюда, мармур, граніти, діабази та ін. буд. матеріали, торф. Клімат перехідний від морського до континентального, з тривалою м'якою зимою і коротким прохолодним літом. Пересічна т-ра січня від —8 до —12° (мінімальна до —40°), липня — від +14 до +16° (максимальна +38°). Опадів 450— 550 мм на рік. К.— край річок і озер. На тер. республіки налічується понад 23 тис. річок заг. довж. бл. 75 тис. км; річки повноводні, багаті на гідроенергію. Озер понад 61 тис, найбільші — Ладозьке озеро і Онезьке озеро на Пд. республіки, а також Вигозеро, Сєгозеро, Топозеро, Пяозеро, Куй-то. Грунти переважно підзолисті, підзолисто-глейові, торфово болотні, на Пд.— типу чорноземів. Понад 47% тер. К. вкрито лісами (сосна, ялина, карельська береза, осика), бл. 18% площі — болота. На тер. К.— заповідник у районі водоспаду Ківач.

Населення. Корінне населення — карели. Живуть також росіяни, білоруси, українці, фінни, вепси та ін. Пересічна густота населення — 4,2 чол. на 1 км2 (1979). Міське нас. становить 78% (1979). Найбільші міста: Петрозаводськ, Сортавала.

Історія. Тер. К. заселялася з часів мезоліту — з кін. 10 — поч. 9-го тис. до н. е. В кін. 1 — на поч. 2-го тис. н. е. тут жили карели, вепси й саами, на Пн. і Сх. від Онезького оз. та на узбережжі Білого м.— слов'яни. В 9 — на поч. 12 ст. тер. К. входила до складу Київської Русі, а після її розпаду — до Новгородської феодальної республіки. В серед. 13 ст. шведи захопили частину К., спорудивши тут (1293) фортецю Виборг. У 1478 осн. частина К. увійшла до складу Рос. д-ви. Карел. народність в основному склалася в 12—15 ст. За Столбовським миром 1617 Росія змушена була залишити за Швецією Карел. перешийок (повернуто Росії за Ніштадтським мирним договором 1721). На поч. 18 ст., насамперед у зв'язку з Північною війною 1700—21, в К. значного розвитку набула держ. гірничозаводська пром-сть. Більшість сільс населення К. становили чорносошні селяни та (до 60-х рр. 18 ст.) феодально залежні від монастирів. Особливо нестерпної експлуатації зазнавали приписні селяни; вони не раз виступали проти гнобителів (зокрема, 1769— 71). Після скасування кріпосного права (1861) в К. розвивалася капіталістична пром-сть. гол. чин. лісопильна. В період революції 1905—07 відбулися виступи робітників у Петрозаводську і на лісопильнях Біломор'я. Навесні 1906 створено с.-д. групу в Петрозаводську (з 1907 — к-т РСДРП). Рад. владу в К. встановлено в листопаді 1917 — березні 1918. Навесні — влітку 1918 почалась окупація К. інтервентами — білофін-нами і англо-франко-амер. військами, яка тривала до лютого — березня 1920. 8.VІ 1920 у складі РРФСР було створено авт. область — Карел. трудову комуну, перетворену 25.VII 1923 на Кар АРСР. За роки довоєнних п'ятирічок у результаті індустріаліза ції пром-сті, колективізації с. х., здійснення культур. революції К. стала одним з високорозвинутих районів країни. Після радянсько-фінляндської війни 1939—40 Кар. АРСР 31.III 1940 було перетворено на Карело-Фінську РСР. Під час Великої Вітчизн. війни 1941—45 більшу частину тер. К. окупували нім.-фашист. га білофінські війська. Тисячі уродженців К. за бойові й трудові подвиги в роки війни нагороджено орденами й медалями, 26 чол. удостоєно звання Героя Рад. Союзу, в т. ч. Н. Омеліна — за форсування Дніпра. 16.VI 1956 Карело-Фінську РСР перетворено на Кар. АРСР. її нагороджено орденами Леніна (1965), Жовтневої Революції (1970), Дружби народів (1972).

М. М. Власова.

Народне господарство. Провідне місце в пром-сті К. посідають лісова, деревообр. і целюлозно-паперова галузі, які визначають спеціалізацію республіки в єдиному нар.-госп. комплексі СРСР. Підприємства цих галузей виробляють пиломатеріали, фанеру, стандартні будинки, лижі, деревноволокнисті плити, целюлозу, картон, папір, у т. ч. газетний (Петрозаводськ, Бєломорськ, Медвєж'єгорськ, Сегежа, Кондопога). Швидко розвиваються машинобудування й металообробка: трелювальні трактори, машини і обладнання для целюлозно-паперової та хім. пром-сті, деревообр. верстати, судна, прилади тощо (Петрозаводськ). Кольорова металургія в республіці представлена Надвоїцьким алюмінієвим заводом. На базі будівельних матеріалів та ін. мінеральної сировини розвивається гірничодобувна і камене-обр. пром-сть. На Костомукшськг)-му залізорудному родовищі будується (1980) великий гірничо-збагачувальний комбінат. Харч. пром-сть представлена рибною. м'ясомол., хлібопекарською та ін. галузями, легка — трикотажною, швейною і взуттєвою. Розвинуті художні промисли. Основу енерг. г-ва К. становлять ГЕС і Петрозаводська ТЕЦ.

С. г. спеціалізується гол. чин. на молочному тваринництві, птахівництві, виробн. картоплі. В 1978 в республіці було 9 риболовецьких колгоспів і 60 радгоспів. Посівна площа під усіма с.-г. культурами становила 75 тис. га. Поголів'я (тис, 1978): великої рогатої худоби — 108, свиней — 55, овець і кіз — 59. Розвинуті рибальство, хутрове звірівництво (бл. 20% хутра в РРФСР). К.— один з центрів туризму. 3-ць — понад 2 тис. км. Гол. залізнична магістраль — Мурманськ — Петрозаводськ — Ленінград. Найважливіші водні шляхи: Біле м., Онезьке і Ладозьке озера та Біломорсько-Балтійський канал. Використовується автомоб. і авіац. транспорт. Осн. курорти: Медвежа Гора, Марціальні Води, Сортавала.

О. С. Ревайкт.

Культура. До Великої Жовтн. со-ціалістич. революції на тер. Кар. АРСР у початкових школах навча лося 16 тис. учнів; вузів не було. В 1978/79 навч. р. у 349 загально-осв. школах усіх видів налічувалося 102,3 тис. учнів, у 15 серед. спец. навч. закладах — 15,8 тис, в 14 серед. профес.-тех. уч-щах — 5,4 тис. учнів; у Петрозаводськом університеті й філіалі Ленінгр. консерваторії — понад 10 тис. студентів. Працюють Карельський філіал АН СРСР, н.-д. ін-т лісової пром-сті, Північний н.-д. ін-т рибного г-ва, наук.-виробниче об'єднання "Целюлозмаш" та ін. н.-д. установи. В республіці — 538 ма сових б-к (7,3 млн. одиниць зберігання), 489 клубних закладів, 555 кіноустановок з платним показом, 4 профес. і 10 нар. театрів, філармонія, 7 музеїв (карел. краєзнавчий і образотворчого мистецтва — в Петрозаводську, істор.-архіт. музей-заповідник Кижі та ін.).

У 1977 в республіці виходило 28 газет разовим тиражем 269 тис. прим. Респ. газети — "Неувосто Кар'яла" ("Радянська Карелія", фін. мовою), "Ленинская правда"іь "Комсомолец"; журнали — "Пуналіппу" ("Червоний прапор", фін. мовою) та "Север". Респ. радіомовлення й телебачення ведуть передачі фін. і рос. мовами. Телецентр — у Петрозаводську. Карел. л-ра виникла після Великої Жовтн. соціалістич. революції на основі фольклорних традицій фін. і рос. л-р. Здавна розвивалась усна нар. творчість. Відомий епос карел. і фін. народів — "Калевала". Співці рунів 19 ст.— А. Перт-гунен, А. Малінен. Записано кращі зразки нар. поезії від оповідачів Т. Рябініна, І. Федосової. Розвиток л-ри К. почався в роки пер ших революц. перетворень у краї В її становленні поряд з місцевими брали участь російські письменники (В. Кетлінська, Г. Фіш та інші), а також фінські, які емігрували до СРСР, після 1918 (Я. Віртанен, О. Йогансон, Е. Паррас, С. Мякеля та ін.). Карел. л-ра проймалася пафосом революції і громадян. війни (поезія А. Мєтьолкіна, Ф. Чумбарова-Лучинського). У 30-і рр. в л-ру прийшли С. Норін, Т. Гуттарі, X. Тіхля, В. Чехов та ін. У роки Рад. влади починають літ. діяльність письменники А. Тімонеп, М. Яккола, Я. Ругоєв, П. Пертту, О. Ліневський, У. Вікстрем, Д. Гусаров, Ф. Трофімов. Значний вклад у розвиток карел, л-ри внесли поети Б. Шмідт, В. Морозов, М. Тарасов, Т. Сум-манен, Ю. Линник та ін. Відомі нар. співці — М. Коргуєв, Ф. Ко-нашков, Ф. Викова, М. Ремшу, А. Пашкова. Окремими книгами видано переклади творів Т. Шевченка, О. Корнійчука, Я. Гадана, М. Стельмаха та ін. Спілка письменників з 1934. На тер. К. збереглися унікальні пам'ятки дерев'яної архітектури різних типів. Серед них: клітські рублені церкви (Лазарівська церква з Муромського монастиря, кін. 14 ст., тепер — у музеї-заповіднику Кижі); численні шатрові (Успенська церква в Кондопозі, 1774) й кубуваті, увінчані однією або кількома маківками храми (Успенський собор у Кемі, 1711—17; церкви — 22-верха Преображенська. 1714, і 9-верха Покровська, 1764, церкви погосту Кижі). Кам. буд-во почалося з 18 ст. Розвивалися міста: Петрозаводськ, Олонець, Кем, Пудож та ін. Пам'ятка архітектури класицизму 18—19 ст.— ансамбль кол. Круглої площі (тепер пл. Леніна) в Петрозаводську (1775, арх. Є. Назаров, перебудови 1787-89 і 1839). За рад. часу реконструйовано старі (Петрозаводськ, Олонець, Кем та ін.), виросли нові (Бєломорськ, Сегежа) міста, споруджено багато адм., громад. і житл. будівель (Будинок зв'язку, 1950, арх. О. Андрєєв; Рос. драм. театр Кар. АРСР, 1953—55, арх. С. Бродський, скульптор С. Коненков; Фінський драм. театр, 1965, арх. С. Бродський, усі—в Петрозаводську). На узбережжі Білого моря й Онезького озера з часів неоліту та бронзового віку збереглися наскельні зображення сцен полювання, тварин; кераміка, вироби з рогу. В 14—15 ст. поширився іконопис, близький до давньоруського ("Апостол Петро, ікона 14 ст.), з 16 ст. у ньому з'явилися місцеві риси ("Вогненне сходження пророка Іллі", 16 ст.). У 20 ст. розвинувся світський живопис (художники В. Попов, Д. Єршов та ін.). У післявоєнний час набули розвитку пейзажний жанр (С. Юнтунен, Б. Поморцев), портрет (Г. Стронк, Ф. Ніємінен), графіка (3. Львович, С. Грязєв, В. Тервінський) і скульптура (Л. та Г. Ланкінени, Е. Акулов). Декоративио-ужиткове мистецтво представлене різьбленням на дереві, декоративним розписом. У 1919 організовано художню школу.

У дореволюц. К. муз. мист. існувало лише в усній традиції (карел., фін., вепські та поморські пісні). Найдавнішим різновидом карел. нар.-пісенної культури є епічні пісні-руни, які супроводилися грою на кантеле. Муз. інструменти: йоухіко та вірсиканель (смичкові), берестяний пастушачий ріжок. Профес. музика розвинулася за рад. часу (композитори К. Раутіо, Л. Йоусінен, Л. Теплицький, Г.Р.Сінісало, Р.Пергамент). Серед композиторів молодшого покоління — С. Леончик, Е. Патлаєнко, П. Козинський, І. Вавилов. Відомі виконавці: співаки — нар. арт. РРФСР С Рікка, засл. арт.РРФСР І. Гридчина, засл. арт. Кар. АРСР 3. Петченко; диригент нар. арт. Кар. АРСР І. Шерман та ін. У республіці працюють: Муз. театр Кар. АРСР, філармонія, симф. оркестр Карел. радіо і телебачення, Держ. ансамбль пісні і танцю Кар. АРСР "Кантеле", філіал Ленінгр. консерваторії, Петрозаводське муз. уч-ще, 17 муз. шкіл.

До Великої Жовтн. соціалістич. революції в Карелії не було нац. театру. В 1918—20 діяв рос. Нар. театр драми. В 1923 створено нац. Фінський драм. театр, у репертуарі якого — твори фін., рос. та зх.-європ. класики, рад. авторів. В 1929 почав працювати Театр рос. драми, перетворений 1955 на Муз.-драматичний, а 1970 — на Рос. драм. театр Кар. АРСР. З 1935 в Петрозаводську діє Театр ляльок. Серед театр. діячів Кар. АРСР — нар. арт. СРСР Є. Томберг, нар. арт. РРФСР Д. Карпова, Т. Ланкінен, Т. Ромпайнен, Ю. Хумппі, З. М. Кузьміна (література).

Літ.: Очерки истории Карельской организации КПСС. Петрозаводск, 1974; Очерки истории Карелии, т. 1—2. Петрозаводск, 1957—64; История, археология, этнография Карелии. Библиографический указатель советской литературы за 1917 —1965 гг. Петрозаводск, 1967; Июдин И. М., Крипченок И. Е. Карельская АССР. Цифры и факты. Петрозаводск, 1977; Очерк истории советской литературы Карелии. Петрозаводск, 1969; Карху Э. Г. В краю "Калевалы" (Критический очерк о современной литературе Карелии). М., 1974; Летопись литературной жизни Карелии (1917—1971), [в. 1 — 3]. Петрозаводск, 1963—74; Ополовников А. В. Памятники деревянного зодчества Карело-Финской ССР. М., 1955; Плотников В. Изобразительное искусство Советской Карелии. Л., 1961; Лапчинский Г. И. Музыка Советской Карелии. Петрозаводск, 1970; Смирнов П. Я. Воспоминания о театре. Петрозаводск, 1960.

Карельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКарельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКарельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Карельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКарельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКарельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

Карельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКарельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.uaКарельська автономна радянська соціалістична республіка - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази