Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лір-лов arrow ЛІТЕРАТУРНІ ЖУРНАЛИ
   

ЛІТЕРАТУРНІ ЖУРНАЛИ

— періодичні видання, найчастіше щомісячні, які публікують нові оригінальні й перекладні літературно-художні твори різних жанрів, знайомлять читача з подіями літ. життя, формують літ.-громадську думку. Більшість Л. ж. є в одночас і громадсько-політичними, поряд з белетристикою і літ. критикою вони вміщують публіцистичні твори, матеріали з питань розвитку ін. видів мистецтва, внутр. і міжнар. політики, економіки, історії, соціології.

Перші Л. ж. в Росії з'явилися в серед. 18 ст.: створений за ініціативою М. Ломоносова журн. "Ежемесячные сочинения к пользе и увеселению служащие" (1755— 64), "Трудолюбивая пчела" (1759, вид. О. Сумарокова), сатиричні журнали М. Новикова "Трутень" (1769—70) і "Живописец" (1772— 73), викривальні традиції яких продовжували журнали І. Крилова "Почта духов" (1789), "Зритель" (1792), "Санкт-Петербургский Меркурий" (1793). Важливу роль у розвитку л-ри відігравали Л. ж. в 19 ст. Трибуною літераторів-декабристів були "Соревнователь просвещения и благотворения" (1818— 25) і "Невский зритель" (1820— 21). Серед відомих Л. ж. цього часу — "Вестник Европы" (1802— 30), "Сын отечества" (1812—52), "Библиотека для чтения" (1834— 65), "Телескоп" (1831—36), "Московский наблюдатель" (1835—39). Прогресивні сусп. і худож. ідеї виражали журнали "Современник", видання якого 1836 почав О. Пушкін, а з 1847 продовжив М.

Некрасов, "Отечественные записки", "Русское слово" (1859— 66), "Искра" (1859—73), "Вестник Европы" (1866—1918), "Русская мысль" (1880—1918). В кін. 19 — на поч. 20 ст. виходив орган народників "Русское богатство" (1876 —1918). В журналах "Новое слово" (1894—97) і "Жизнь" (1897— 1907) вміщував свої статті В. І. Ленін. На поч. 20 ст. виходили більшовицькі журнали "Мысль" (1910—11), "Просвещение" (1911— 14, 1917), антимілітаристський журнал "Летопись" (1915—17; за ред. М. Горького). На Україні літ. періодичні видання з'явились на поч. 19 ст. До них належать помірковано ліберальні журнали "Украинский вестник", "Харьковский Демокрит", "Украинский журнал". Поряд з рос. письменниками тут друкувались П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ'яненко та ін. В 1861 почав виходити перший укр. журнал "Основа". За характером практичної й теор. діяльності це був ліберально бурж. орган, проте в ньому друкувались і письменники-демократи Т. Шевченко, Марко Вовчок, Л. Глібов, А. Свидницький, С. Руданський та ін. На Зх. Україні в 2-й пол. 19 ст. видавались журнали ліберально-бурж. ("Ве-черниці", "Мета", "Правда", "Зоря") і бурж.-монархічного ("Галичанин") спрямування. Революц.-демократичним виданням був журн. "Друг" (за ред. І. Франка і М. Павлика), після його заборони — "Громадський друг" з неперіодичними продовженнями — збірками "Дзвін", "Молот". Демократичний характер мали журнали "Світ", "Народ", "Жите і слово". Ідейної еволюції від демократичного спрямування до войовничої бурж.-націоналістичної трибуни зазнав журн. "Літературно-науковий вістник". У Києві виходив наук.-істор. і літ. журн. ".Киевская старина". Загострення ідейної боротьби на поч. 20-х рр. відбилося в літ. періодиці. На заг.-демократичних позиціях стояв сатиричний журн. "Шершень". Речником ліберальної буржуазії був журн. "Рідний край". Бурж.-наці-оналістич. характер мав журн. "Українська хата", войовничий шовінізм проповідувався на сторінках журн. "Дзвін" (1913—14). У період розгортання революц.-визвольного руху почали виходити літ.-худож. періодичні видання мовами ін. народів Рос. імперії. Серед них: в Азербайджані видавались сатиричні журнали "Молла Насреддін" (з 1906), "Мірат" ("Дзеркало", 1910); у Вірменії — літ.-худож. видання "Гехарвест" ("Мистецтво", 1908—21), "Аскер" ("Колоски", 1905—16); у Грузії перший літ. журнал — "Ціскарі" ("Зоря", 1852—53), згодом виходили — "Мнатобі" ("Світоч", 1869—72), "Цховреба да Хеловне-ба" ("Життя й мистецтво", 1910— 11) та ін.; в Молдавії—"Дачія літераре" ("Літературна Дакія", 1840), "Кувинт молдовенеск" ("Молдавське слово", 1914—18); в Латвії—"Пагалмс" ("Домівка", 1881—82), "Старі" ("Промені", 1906—08); в Литві перший літ. журн.— "Вайворіксте" ("Веселка", 1913—14); в Естонії — "Еесті Кір'яндус" ("Естонська література", 1906—40). Спираючись на кращі традиції більшовицької партійної журналістики, радянська л-ра створила нові Л. ж. Перші російські рад. журнали видавались Наркомосом і Пролеткультом ("Грядущее", 1918—21; "Кузница"). На зміну їм прийшли видання: "Красная новь" (1921—42), "Сибирские огни", "Молодая гвардия", "Крокодил" (всі — з 1922), "Огонёк" (з 1923), "Октябрь", "Звезда" (обидва — з 1924), "Новый мир" (з 1925), критико-бібліографічний журн. "Печать и революция" (1921—30), літ.-критичні журнали "На посту" і "ЛЕФ" (обидва — 1923—25). В 30-х рр. виходили також "Наши достижения" (1929— 37), "За рубежом" (1930—38), "Литературный современник" (1933— 41), "Литературная критика". Інтенсивно розвивалась літ. журналістика в післявоєнні роки. Зберігаючи зв'язок з своїми попередниками 30-х рр., відновляються журнали "Иностранная литература" (1955, замість "Интернациональной литературы"), "Дружба народов", "Юность" (з 1955), "Москва" (з 1957), з'явилися регіональні Л. ж. "Нева" (з 1955), "Подъём" (з 1957), "Дон" (з 1957), "Урал" (з 1958) та літературознавчі журнали "Вопросы литературы" (з 1957), "Русская литература" (з 1958).

З перемогою Великого Жовтня почався розквіт літ. журналістики на Україні. Перший укр. рад. літ. журнал — "Мистецтво", навколо якого гуртувалися В. Чумак, П. Тичина, В. Еллан (Блакитний) та ін. письменники. Органом укр. символістів був журн. "Музагет" (1919). Виходили сусп.-політ. і літ.-худож. журнали "Шляхи мистецтва", "Червоний шлях" (1923— 36, "Літературний журнал", 1936— 41), "Життя й революція". Органами Всеукраїнської спілки пролетар. письменників (ВУСПП) були журнали "Гарт", "Літературний призов", "Литстрой" і "Красное слово" (1927—32), спілки селян, письменників — "Плужанин", "Плуг". Спілка революц. зх.-укр. письменників видавала журн. "Західна Україна", комсомольські письменники об'єднувались навколо журн. "Молодняк" (1937 — 41 — "Молодий більшовик"). Поряд з журналами, які відстоювали принципи пролет. л-ри, виходили також формалістичні видання футуристів — "Семафор у майбутнє" (1922), "Катафалк мистецтв" (1922), "Нова генерація" (1927— 30), конструктивістів — "Авангард". Націоналістичними тенденціями були позначені журнали "Вапліте" і в більш завуальованій формі — "Літературний ярмарок". Виходили численні журнали в різних містах республіки: "Провесень" (1926— 27), "Сполохи" (1928—29), "Літературний Жовтень" — в Одесі; "Зоря" — у Дніпропетровську, "Кривбас" (1931—33), "Литературный Донбасе" (1933—39). Позитивну роль у розвитку революц. зх.-укр. л-ри відіграли журнали "Вікна" і "Нові шляхи". В повоєнний час виходять журнали "Україна", "Перець", "Дніпро", "Вітчизна", "Жовтень", "Радуга", "Прапор", "Донбас", "Всесвіт", "Радянське літературознавство". Л. ж., органи місцевих письменницьких орг-цій, виходять у всіх союзних і автономних республіках, серед них: в Азербайджані "Гракан Адрбед-жан" ("Літературний Азербайджан", з 1957); в Білорусії "Полымя" (з 1922), "Беларусь" (з 1944), "Маладосць" (з 1953); у Вірменії — "Советакан граканутюн" ("Радянська література", з 1933); в Грузії — "Мнатобі" ("Світоч", з 1924); в Казахстані — "Жулдиз" ("Зірка", з 1928); в Латвії — "Карогс" ("Прапор", з 1940), "Звайгзне" ("Зірка", з 1955); в Литві — "Пергале" ("Перемога", з 1945); в Естонії — "Лоомінг" ("Творчість", з 1945) та ін. Див. також ст. Журнал і статті про окремі літ. журнали.

Літ.: Евгеньев-Максимов В. Е. Очерки по истории социалистической журналистики в России XIX в. М.—Л., 1927; Печать СССР за 50 лет. М., 1967; Преса Української РСР. 1918 — 1975. X., 1976; Дмитрук В. Нарис з історії української журналістики XIX ст. Львів, 1969; Федченко П. М. Преса та її попередники. К., 1969.

В. Г. Бєляєв.

 

Схожі за змістом слова та фрази