Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow статут-стил arrow СТЕПОВИЙ ГОВІР
   

СТЕПОВИЙ ГОВІР

— говір укр. мови. Належить до її південно-східного наріччя. Поширений на великій території (див. карту до ст. Діалект, т. З, с. 192—193). У складі С. г. виділяють говірки: нижньонаддніпрянські (провідний тип говірок С. г., близьких до середньонаддніпрянською говору), захі дностепові, донецькі, півден-нобессарабські. Характерні риси С. г.: перехід в о ненаголошеного у (озвар. сос'ід), а також а на початку слова (окац'ца), перехід (у деяких ареалах) ненаголошеного о в а ("ванй" замість "вони"), надлишкові закінчення (жаб'іу, тел'ат'іу), вплив відмінкових закінчень іменників твердої групи на іменники ін. груп (земл'біу, са-жоіу, товаришеві, товаришем тощо), наявність подекуди паралельних закінчень (рукоіу — рукoй, печей — печ'іу) та ін. Є своєрідна лексика (карай — "берест", отарник — "чабан" тощо).

О. С. Юрченко.

 

Схожі за змістом слова та фрази