— республіканський нормативний акт, що визначає осн. умови перевезень авт. транспортом вантажів, пасажирів, багажу і пошти. Затверджений постановою Ради Міністрів УРСР від 27.VI 1969 (з наступними змінами і доповненнями, внесеними 1974, 1978, 1981). Складається з 10 розділів, які містять 173 статті (171 основна і 2 додаткові). У 1-му розділі — заг. положення — сформульовано гол. завдання автотранспортних підприємств і орг-цій, у 2—5-му передбачено умови утримання та експлуатації рухомого складу і споруд автотранспорту, порядок планування і організацію перевезення вантажів, багажу і пошти, прокату легкових автомобілів. Розділи 6—8-й встановлюють тарифи і порядок розрахунків за перевезення, регламентують організацію прямого і мішаного сполучення з участю ін. видів транспорту, торкаються питань транспортно-експедиційних операцій і послуг. У 9-му розділі визначено відповідальність автотранспортних підприємств і орг-цій, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, а також громадян, які користуються автомобілями на умовах прокату, порядок подання і розгляду претензій і позовів. Розділ 10-й присвячено питанням контролю за роботою автотранспорту.
