Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow коме-комун arrow КОМЕДІЯ
   

КОМЕДІЯ

(грец. від — весела процесія і — пісня) — один із трьох видів драми, в якому колізія, дія й характери трактуються в формах смішного або пройняті комічним. Викриваючи старе, відживаюче, потворне в сусп. дійсності й людських характерах, К. в кінцевому підсумку утверджує позитивний ідеал. В арсеналі комедійних засобів — загострення сатиричних образів, гротеск, алогізм, пародія, карикатура, іронія, гумор, сарказм; специфічний прийом комедійного сюжету — комізм ситуації, інколи в поєднанні з комізмом характерів. Історично склались численні жанрові різновиди К.: К.— памфлет, сатирична К., К.— буфонада, лірична К., побутова К., водевіль, скетч. Виникла К. в Стародавній Греції з нар. свят на честь бога Діоніса. "Батьком" К. вважають Арістофана (5—4 ст. до н. е.), який створив політ. комедії. Видатними комедіографами в Стародавньому Римі (3—2 ст. до н. е.) були Плавт і Теренцій. В середні віки на нар. основі народжуються фарс, інтермедія, розвиваються італ. "вчена комедія" 16 ст. і комедія дель арте. В європ. л-рі епохи Відродження видатне місце посідають комедії У. Шекспіра і Б. Джонсона (Англія), Лопе де Веги Карпйо (Іспанія). В 17—18 ст. посиленню реалістич. тенденцій в К. сприяла творчість Ж. Б. Мольєра і П. Бомарше (Франція), К. Гольдоні (Італія), Г. Лессінга (Німеччина), Р. Шерідана (Англія). Розвиток К. в 19—20 ст. пов'язаний з іменами Б. Шоу, Б. Брехта, Ш. О'Кейсі, Б. Нушича, Ж. Ануя та ін. Соціальна спрямованість притаманна К. різних народів світу (стародавній театр масок Сандегік у Кореї, Кеген — у Японії, інтермедії шом — в Індії). Народністю й реалізмом відзначалась рос. К. 18 ст. (Я. Княжнін, В. Капніст, Д. Фонвізін). Реалізмом по значені К. О. Грибоєдова ("Лихо з розуму"), М. Гоголя ("Ревізор"), О. Островського. У тісному взаємозв'язку з рос. К. розвивалась і К. в укр. л-рі. Джерела її — в нар. творчості, вертепі, інтермедії. У 1-й пол. 19 ст. з'явились побутові комедії І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка. На Буковині "комічні oпeрети" писав С. Воробкевич. Соціальні риси посилились у комедіях М. Старицького, М. Кропивницького, І. Нечуя-Левицького. Найвищим досягненням укр. К. кінця 19 — поч. 20 ст. є соціально-сатиричні комедії І. Карпенка-Карого. Соціально-політичну проблематику розробляв у комедійному жанрі І. Франко. Зміст рад. К. визначається завданням боротьби з пережитками минулого, з усім, що заважає утвердженню нової, комуністичної моралі. Досягнувши високого рівня уже в 20-і роки ("Клоп", "Баня" В. Маяковського), рад. К. збагатилася різноманітними жанровими формами в творчості О. Афіногенова, М. Погодіна, В. Розова, А. Софронова та ін. Здобули визнання за межами республіки комедії укр. драматургів О. Корнійчука, І. Кочерги, І. Микитенка, В. Минка, О. Коломійця, М. Зарудного та ін. Широко відомі комедії К. Крапиви, А. Макайонка (Білорусія), Ю. Смуула (Естонія), А. Каххара (Узбекистан), Ш. Дадіані, М. Бараташвілі (Грузія) та ін. В переносному значенні термін "комедія" інколи відносять і до не драматичних творів: Т. Шевченко назвав "комедією" поему "Сон" (1844).

Літ.: Арістотель. Поетика. К., 1967; Кузякіна Н. Нариси української радянської драматургії, ч. 1 — 2. К., 1958—63; Волькенштейн В. Драматургия. М., 1969; Федь Н. М. Искусство комеліш. или Мир сквозь смех. М., 1978.

В. М. Лесин.

 

Схожі за змістом слова та фрази