Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow електрон-енд arrow ЕНДОКРИНОЛОГІЯ
   

ЕНДОКРИНОЛОГІЯ

(від грец.- всередині,- відділяю і - вчення) - наука про ендокринні залози, їхні розвиток, будову і функції, механізм дії специфічних продуктів їхньої життєдіяльності - гормонів, а також про захворювання, пов'язані з порушенням функції цих залоз. Е.- комплексна наука, що включає морфологію, фізіологію, біохімію, фармакологію, патофізіологію залоз внутр. секреції, клініку ендокринних захворювань, а також хімію гормонів, розробку засобів одержання їх і лікувального застосування (гормонотерапію). Е. як наука сформувалась у 2-й пол. 19 ст. Перші експерименти з Е. належать нім. фізіологу А. Бертольду (1849), який показав, що пересадка молодим кастрованим півням сім'яників під шкіру або в черевну порожнину усуває явища кастрації, і цим відкрив гормональний ефект. Ще у 1855 франц. вчений К. Бернар на основі вивчення цукровидільної функції печінки запропонував термін "внутрішня секреція", а англ. лікар Т. Аддісон описав тяжке захворювання людини - бронзову хворобу (див. Аддісонова хвороба), пов'язане з порушенням функції надниркових залоз. У 1889-90 нім. вчені Д. Мерінг і О. Мінковський довели, що виникнення цукрового діабету пов'язане з порушенням внутр. секреції підшлункової залози. В 1901 рос. вчений Л. В. Соболєв встановив внутрішньосекреторну роль острівців Лангерганса підшлункової залози і накреслив шляхи для одержання інсуліну, який було виділено 1922 канад. вченими Ф. Бантінгом і Ч. Бестом. Проблему регуляції ендокринними залозами обміну речовин в дореволюц. час вивчали вітчизн. вчені А. А. Ко-ренченський, Д. П. Гриньов, А. В. Соболєв, В. І. Шабад, Я. і. Яроцький. О. О. Богомолець у 1905-09 описав ліпоїдну природу секрету кори надниркових залоз і обгрунтував його значення для опірності організму. За Рад. влади було створено ін-ти ендокринології в Москві, Харкові, Києві, лабораторії ендокринології при різних наук. і навч. закладах, ендокринологічну пром-сть, що виробляє високоефективні ендокринні препарати. Особливо великих успіхів Е. досягла за останні 30 років. Розвиткові її на Україні сприяли праці укр. рад. вчених В. Я. Данилевського, О. В. Репрєва, С. Г. Генеса, Б. В. Алешина, В. П. Комісаренка та ін. Одержано і відкрито численні нові гормональні препарати і хім. аналоги їх, які широко застосовують у мед. практиці. Значних успіхів досягнуто в розвитку клінічної і експериментальної Е. завдяки введенню в Е. хім., біол. і радіоізотопних методів визначення гормонів у крові й сечі. Осн. завданнями сучас. Е. є вивчення взаємодії центральної нервової системи і функції ендокринних залоз, механізму дії гормонів на обмін речовин, на системи, органи, клітини і внутрішньоклітинну організацію організму; значення гормонів в іму-нобіол. реакціях організму, а також способів імунобіол. визначення гормонів. Найголовніше завдання ендокринологів - розробка засобів раннього виявлення ендокринних захворювань, зокрема цукрового діабету, і винайдення найефективніших засобів профілактики і лікування цих захворювань. Праці з питань Е. публікуються, зокрема, в журналі "Проблемы эндокринологии и гормонотерапии", респ. збірнику "Эндокринология".

Літ.: Комиссаренко В. П. Достижения экспериментальной эндокринологии за 50 лет Советской власти. В кн.: Гормональные и органотерапевтические препараты в медицине. М., 1971: Потёмкин В В. Эндокринология. М., 1978.

В. П. Комісаренко