Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow нам-нар arrow НАРОДНЕ ВІРШУВАННЯ
   

НАРОДНЕ ВІРШУВАННЯ

— будова вірша народної пісні, зумовлена як її мелодією, так і словесним матеріалом. Сформувавшись одночасно з мелодією і під впливом мелодії, воно є специфічним різновидом власне мовного ритму. Н. в. виявляється в залежності від звукового ладу й інтонаційної організації мови. У сх.-слов'ян. народів Н. в. вважається силабічним, бо воно базується на стійкому поєднанні груп складів у рядку з виділенням у кожній групі провідного наголосу, фіксованого перед цезурою та прикінцевою паузою. У рос. Н. в. розрізняють три-, дво- та чотиринаголосний вірші. В укр. Н. в. є два типи ритмічної будови: силабічний (рівноскладовий) вірш та речитативний (нерівноскладовий, з домінуючим у кінці рядка наголосом). Силабічні розміри різноманітні: 12-складові, 10-складові (в історичних, обрядових, соціально-побутових та ін. піснях), 8- та 6-складові (переважно в танцювальних та жартівливих піснях). Дуже популярний коломийковий вірш (див. Коломийки). У Н. в. велика роль належить римі. Народні думи та голосіння складалися в речитативному ритмі. Н. в. справило великий вплив на розвиток літ. віршування.

Літ.: Штокмар М. П. Исследования в области русского народного стихо-сложения. М., 1952: Колесса Ф. М. Ритміка українських народних пісень. В кн.: Колесса Ф. М. Музикознавчі праці. К., 1970; Грица С. Й. Мелос української народної епіки. К., 1979.

Г. К. Сидоренко.

 

Схожі за змістом слова та фрази