- шоста буква укр. алфавіту. Є в усіх алфавітах, створених на слов'яно-кириличній і лат. графічній основі. За формою накреслення веде початок від гражданського шрифту, де її було запроваджено замість кириличної. В сучас. укр. мові нею позначають голосний звук переднього ряду середнього підняття. В наголошеній позиції вимовляється як "е" (мед, темно), а в ненаголошеній - близько до "и" (пор. веселий - весело, село - села). Приголосні перед "е" не пом'якшуються. Для передачі м'якості приголосного перед "е" використовують букву "є".
