— пам'ятка західноєвроп. л-ри серед. віків. Походження — кельтське. В основі сюжету — трагічне кохання дружини корнуельського короля Ізольди до його племінника Трістана. Вперше оброблена в 70-х рр. 12 ст. франц. поетами Берулем і Тома (Томасом Британським). Книгу Тома на поч. 13 ст. переробив і переклав нім. мовою Готфрід Страсбурзький. Відомі англ., італ., ісп. версії (усі — 13 ст.), чеська (14 ст.), серб. (15 ст.), білорус. (16 ст.). На сюжет роману створено поеми А. Шлегеля, В. Скотта, К. Іммермана, Лесі Українки ("Ізольда Білорука"), оперу Р. Вагнера.
Видання: Укр. перекл.— Бедьє Ж. Роман про Трістана та Ізольду. К., 1957; Рос. перекл.— Роман о Тристане и Изольде. В кн.: Средневековый роман и повесть. М., 1974; Легенда о Тристане и Изольде. М.. 1976.
|
