(лат.— прийняття) — запозичення і пристосування до умов певної країни норм права, вироблених в ін. державі або в попередню істор. епоху. Р. п. являє собою сприйняття розвинутіших правових форм внаслідок істор. наступності тощо. Класичним зразком Р. п. є запозичення країнами Зх. Європи за середньовіччя римського права, чим було підготовлено грунт для відтворення багатьох його конструкцій в осн. кодифікаціях бурж. цивільного права (напр., у франц. цив. Кодексі 1804, відомому під назвою Кодекс Наполеона).
|
