Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лан-лащ arrow ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
   

ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА

— загальна назва частини американського континенту, що охоплює Мексіку, країни Центральної Америки, Південної Америки та Вест-Індії. Площа — бл. 21 млн. км2. Населення — 338 млн. чол. (1977, оцінка).

Корінне населення — індіанці — пройшло довгий шлях істор. розвитку. В 3—9 ст. н. е. індіан. племена сформували ранньокласові д-ви і високорозвинені цивілізації (див., зокрема, Кечуа, Майя, Тольтеки), але на межі 15—16 ст. самостійний розпиток давніх народів регіону перервала європ. колонізація. Відкриті в кін. 15 ст. X. Колумбом землі стали з поч. 16 ст. об'єктом колоніальної експансії ряду європ. країн (див., зокрема, Конкістадори, Е. Кортес). У ході колонізації індіанців було значною мірою винищено. Сучас. населення Л. А. за етнічним складом дуже строкате. Більша його частина складається з європейських переселенців, переважно з іспанців і португальців та їхніх нащадків, метисів, мулатів, індіанців і негрів (нащадків вивезених з Африки рабів). У країнах Л. А. живуть також китайці, вихідці з Індії та ін. У 18 країнах Л. А. (бл. 2/3 нас.) офіц. мовою є іспанська, в Бразілії (понад 1/3 нас. Л. А.) — португальська, і в 10 країнах (бл. 3% нас.) офіц. мовами є французька (Гаїті), англійська (Багамські Острови, Домініка, Барбадос, Трінідад і Тобаго, Ямайка, Гайана, Сент-Люсія) і голландська (Сурінам). Понад 10% жителів, в основному континентальної частини Л. А., говорять різними індіанськими мовами. Від латинської основи найпоширеніших в Л. А. романських мов і походить її назва. За природними ресурсами Л. А. посідає важливе місце в світі. Тут зосереджені великі поклади мідних та олов'яних руд, срібла, бокситів, нафти, алмазів, селітри та ін. Грунтово-кліматичні умови сприяють вирощуванню цінних тропічних культур, зокрема какао, цукр. тростини, кави, цитрусових, бананів. Частково збереглися масиви тропічних і субтропічних лісів. За часів колонізації в Л. А. 16— 17 ст. було поширене плантаційне рабство, у 18 ст.— боргове (див. Пеонаж). На поч. 19 ст. після багаторічної нац.-визвольної боротьби більшість ісп. колоній скинула колоніальне ярмо і проголосила незалежність (див. Війна за незалежність іспанських колоній в Америці 1810—26). В 1-й пол. 19 ст. в більшості країн Л. А. було скасовано рабство. Протягом 19 ст. лат.-амер. країни не раз зазнавали збройної інтервенції з боку США (див., зокрема, Американомексіканська війна 1846—48); 1895—98, скориставшися з нац.-визвольиої боротьби кубинського народу, США, спираючись на Мокро доктрину і Панамериканський союз, розв'язали війну проти Іспанії (див. Іспано-американська війна 1898) з метою загарбання її колоніальних володінь у Л. А. Міжамериканські конференції, що почали скликатися з 1899, вирішували осн. питання внутр. і зовн. політики лат.-амер. країн, їхні відносини з США. В роки 2-ї світової війни більшість д-в Л. А. приєдналася до антигітлерівської коаліції. Після створення 1948 Організації американських держав лат.-амер. країни потрапили в політ. залежність від США. З перемогою Кубинської революції 1959 почався новий етап боротьби лат.-амер. народів за справжній суверенітет і екон. незалежність. В Л. А. створені екон. орг-ції — Андська група (1969), Латиноамериканська економічна система (1975) та ін. В 1967 рядом лат.-амер. країн підписано Договір про заборону ядерної зброї в Л. А., який встановив режим без'ядерної зони на континенті. 28 держав Л. А. (на 1.І 1979) — члени ООН. На 1.І 1979 СРСР мав дипломатичні відносини з 18 лат.-амер. д-вами. У міжнародному капіталістичному поділі праці країни Л. А. лишаються важливими поставщиками продовольчо-сировинних товарів у пром. розвинуті країни та ринками збуту значної частини їхньої готової продукції. Для 60—70-х рр. 20 ст. характерне значне прискорення розвитку капіталізму в регіоні. В багатьох країнах проведено часткові аграрні перетворення, заходи щодо націоналізації окремих галузей пром-сті, по розширенню і зміцненню держ. сектора в найважливіших галузях г-ва (зокрема, нафтовій та гірничорудній). Але за рівнем розвитку сусп. виробн., продуктивністю праці, сумою валового продукту на душу населення латиноамер. країни ще значно відстають від економічно розвинутих капіталістич. держав. Певні зміни сталися й у структурі пром. виробн., зросло значення чорної металургії, деяких видів машинобудування, електротех., радіоелектронної, наф топереробної та нафтохім. пром-сті. Значної тех. реконструкції зазнали традиційні галузі — харчосмакова, текст., швейна, шкіряно-взуттєва, деревообробна та ін. Найбільш промислово розвинутими країнами району є Бразілія, Аргентіна і Мексіка. Індустріалізація латиноамер. країн відбувається за рахунок гол. чин. іноз. капіталовкладень, шо ставить їх у ще більшу економ, залежність від імперіалістичних держав та їхніх монополій. С. г. залишається основною сферою матеріального виробн. і джерелом валютних надходжень більшості латиноамер. країн, особливо Центральної Америки та Вест-Індії. Воно не задовольняє внутр. потреб у продуктах харчування, шо пов'язано з відсталою системою землеволодіння та землекористування (висока концентрація землі та ін. засобів виробн. в руках помі-щиків-латифундистів і малоземелля чи безземелля більшості сільського населення). В експорті країн Л. А. переважають сировинні товари (бл. 80% у 1975); в імпорті — засоби виробн. Розширюються зовнішньоторг. зв'язки з соціалістичними країнами та країнами, що розвиваються. Див. також статті про окремі країни Латинської Америки.

 

Схожі за змістом слова та фрази