— гірська система в Середній та Центр. Азії. Зх. частина Т.-Ш. лежить у межах СРСР (в основному в Кирг. РСР, а також у Каз. РСР, Узб. РСР, Тадж. РСР), східна — на Пн. Зх. Китаю. Простягається з Зх. на Сх. на 2450 км (у межах СРСР — 1200 км), шир. до 500—600 км. Т.-Ш.— система гірських хребтів, які поступово розходяться в зх. і сх. напрямах від гірського вузла Хан-Тенгрі. В межах СРСР виділяють Центр., Північний, Внутр. та Зх. Т.-Ш. Центральний Т.-Ш. лежить між Меридіональним хребтом і масивом Ак-Шийрак, в його межах найвищі вершини гір — Перемоги пік (7439 м), Хан-Тенгрі (6995 м). Північний Т.-Ш. складається з хр. Кетмень (частина його на тер. Китаю), Заілійського Алатау, Кюнгьой-Ала-Тоо та Киргизького хр. (пересічна вис. 3500—4000 м). Внутрішній Т.-Ш. заввишки до 4000— 4500 м, обмежований на Пн. Киргизьким хр. та Іссик-Кульською улоговиною, на Пд. Зх.— Ферганським хр., з Пд.— хр. Кокшаал-Тоо, на Сх.— масивом Ак-Шийрак. Західний Т.-Ш. включає Таласький Алатау й прилеглі до нього з Пд. Зх. хребти Пскемський, Чаткальський, Угамський, Чандалашський і Курамінський. Пересічна вис. хребтів 2000— 3500 м.
У Східному Т.-Ш. чітко виражені дві смуги гірських хребтів — пн. (Борохоро, Ірен-Хабирга, Богдо-Улата ін.)і пд. (Халиктау, Сармін-Ула, Куруктаг). Вис. їх становить 4000—5000 м. Для Т.-Ш. характерне значне розчленування, поширені альп. форми рельєфу (гострі гребені гір), а також вирівняні ділянки — сирти (особливо у Внутр. і Центр. Т.-Ш.). Хребти Т.-Ш. складені осадочними, метаморфічними й виверженими породами палеозою й докембрію (сланці, пісковики, вапняки, мармури, гнейси). Улоговини й долини виповнені гол. чин. осадочними відкладами кайнозою. З корисних копалин є свинець, цинк, срібло, олово, золото, нафта, буре і кам. вугілля та ін. Клімат різко континентальний. Пересічні т-ри липня в долинах низькогірної зони +20, +25°, середньовисотної
+ 15, +17°, біля підніжжя льодовиків +5° і нижче. Взимку у верхньому поясі гір морози досягають —30°. Опадів на зх. схилах гір від 800 до 1500—1600 мм на рік, на сх.— 100—150 мм, в улоговинах — 200—400 мм. Максимум їх улітку. Численні сніжники, лавини. Пл. сучас. зледеніння понад 10 тис. км2. Найбільші льодовики — Пд. Інильчек (довж.59,5 км, пл. 800 км2), Пн. Інильчек (38,2 км), Караджайляу (34 км). Річки Т.-Ш. належать до басейнів Сирдар'ї, Ілі, Таріму. Багато озер (найбільші — Іссик-Куль, Сонг-Кьоль, Чатир-Кьоль). У передгір'ях і на нижніх схилах гір до вис. 800—1200 м — пустельна й напівпустельна рослинність на сіроземах, у міжгірних улоговинах вона піднімається до 1800—2000 м. З вис. 1200—1500 м — лучні степи, що змінюються чагарниками (в окремих районах — листяним лісом). У цьому поясі гір характерні ліси з волоського горіха. З вис. 1800—2200 м починається пояс хвойних лісів, що чергуються з високотравними луками й степами; вище—субальп. та альп. луки. На сиртових нагір'ях (вис. 3000— 3700 м) трапляються ландшафти "холодних пустель" (дерновинні злаки, полин, місцями — осоково-кобрезійові ліси). Вище за 3400— 3600 м поширені льодовики, сніжники, осипища, скелі з розрідженим моховим і лишайниковим покривом. З тварин характерні джейран, гірська коза, архар, ведмідь, ховрахи, гірська індичка (улар) та ін. У межах рад. частини Т.-Ш. — 5 заповідників (Іссик-Кульський, Алма-Атинський, Аксу-Джабаглинський, Чаткальський, Сари-Челекський заповідник, заказники.
А. О. Османов.
