(англ. chartism, від charter — хартія) — революц. рух англ. пролетаріату 30—50-х pp. 19 ст. Назву дістав від т. з. Нар. хартії — петиції (1838), поданої учасниками руху до парламенту. Робітники вбачали в хартії засіб для ліквідації політ. панування буржуазії і землевласників. 4.II 1839 в Лондоні відбувся 1-й конгрес чартистів. У 1840 в Манчестері створено Нац. чартистську асоціацію — першу в історії масову робітн. партію (бл. 40 тис. членів). У 1840, 1842, 1848 чартисти вносили до парламенту петиції з вимогою введення заг. виборчого права (для чоловіків), обмеження робочого дня, збільшення заробітної плати тощо. Петиції було відхилено, але 1847 парламент змушений був прийняти акт про 10-годинний робочий день. В серед. 40-х pp. сформувалося ліве, соціалістичне крило Ч. В 1845 ліві чартисти разом з революційними емігрантами ряду країн Європи утворили в Лондоні міжнар. товариство "Братські демократи", лідери його лівого крила Дж. Гарні, Е. Джонс вступили до Союзу комуністів. Чартистська преса опублікувала англійський переклад "Маніфесту Комуністичної партії".
Після 1848 Ч. пішов на спад. В 1851 чартистський Конвент прийняв нову програму руху, що вимагала соціалістичного перетворення суспільства. В 1854 чартисти скликали в Манчестері Робітн. парламент, але масову пролетар. орг-цію чартистам створити не вдалося. Із зростанням реформістських тенденцій у робітн. русі (див. Реформізм) Ч. зійшов з політ. арени Великобританії. За характеристикою В. І. Леніна, Ч. являв собою "перший широкий, справді масовий, політично оформлений, пролетарсьво-революційний рух" (Повне зібр. тв., т. 38, с. 294).
Ю. М. Барабанов.
