(грец.— удаване незнання, самоприниження) —1) Тонка прихована насмішка.
2) І. в естетиці — вид комічного, ідейно-емоційна оцінка, яка виявляється в тому, що за зовнішньо схвальним, шанобливим, серйозним підходом до об'єкта криється негативна його характеристика, висміювання силами і засобами комічного. Завуальованість комічного в І. в творах мистецтва відрізняє його від ін. різновидів комічного — гумору і сатири, які не приховують критичного ставлення до об'єкта зображення. В історії світового мистецтва відомі "сократівська" І., І. романтизму в Німеччині, Англії, Франції, І. критичного реалізму в Росії 19 ст. Світова л-ра використовувала І. для критики негативного в соціальній дійсності, в духовному світі людини з метою утвердження ідей гуманізму. В л-рі і мист. соціалістичного реалізму І. є одним з могутніх засобів морально-естетичної оцінки негативних явищ дійсності, знаряддям боротьби за ствердження комуністичного естетичного ідеалу. 3) І. в стилістиці—форма вираження думки, коли слову або зворотові надається протилежного значення з метою насмішки, глузування. І. відносять до тропів, інколи — до фігур. Вона є важливим стилістичним засобом гумору й сатири. Коли іронічна насмішка стає злою, знущальною, її називають сарказмом.
В. Ф. Передерій (І. в естетиці).
