Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow косм-коц arrow КОСМОГОНІЯ
   

КОСМОГОНІЯ

(грец.— походження світу) — галузь науки (гол. чин. астрономії), що вивчає походження і розвиток космічних тіл та їхніх систем: зір і зоряних скупчень, галактик, туманностей, Сонячної системи і всіх тіл, що входять до неї — Сонця, планет (включаючи Землю), їхніх супутників, малих планет, комет, метеоритів. Вивчення космогонічних процесів є одним із гол. завдань астрофізики. К. умовно поділяють на зоряну, галактичну та планетну. К. спирається на результати астр. спостережень, що проводяться з Землі та космосу, і на дані експериментальної й теор. фізики. Планетна К.. крім того,— на дані геології, геофізики, геохімії та на. результати досліджень планет космічними апаратами. У зоряній К. панує уявлення про виникнення зір із стисливих газопилових утворень (т. з. протозір). За сучас. поглядами, в Галактиці утворення зір почалось приблизно 10 млрд. років тому і продовжується дотепер. Туманна речовина поповнюється викидом речовини з зір. Внаслідок великих розмірів і мас туманностей та їхньої неоднорідної структури одночасно утворюються групи або навіть цілі скупчення зір. Походження галактик пов'язують з гіпотезою про розширення Всесвіту (див. Космологія). Ще на ранній стадії цього розширення, коли густина газу, що заповнював Всесвіт, була значна, виникли гігантські газові згущення, в яких почався процес зороутворення. В планетній К. панує уявлення про виникнення планет з розсіяної речовини. Вважають, що вони утворились з газопилової протопланетної хмари, яка виникла поблизу екваторіальної площини Сонця в ході його утворення і простягалась за межі сучас. планетної системи. Це сталось 4,6 млрд. років тому. Більшість планет та їхні супутники акумулювались з твердої речовини, а Юпітер і Сатурн увібрали в себе, крім того, і значну кількість газів. К. виникла в середині 18 ст. у вигляді гіпотез про походження Сонячної системи. Широко відомими у свій час були гіпотези І. Канта (1755) і П. С. Лапласа (1796), пізніше — Дж. Г. Джінса (1916). Великих успіхів в К. досягли рад. астрономи В. А Амбарцумян, В. Г. Фесенков, О. Ю. Шмідт та ін. Наук.- філос. основою сучас. К. є діалектичний матеріалізм, про що свідчать успіхи рад. учених у пізнанні законів розвитку космічних систем у Всесвіті. Наукові ідеї космогонії відіграють велику роль у боротьбі з ідеалістичними уявленнями про нематеріальну природу небесних тіл та в утвердженні діалектико-матеріалістичного атеїстичного світогляду.

Літ.: Шкловский И. С. Звёзды. Их рождение, жизнь и смерть. М., 1977; Левин Б. Ю. Проблемы планетной космогонии. "Земля и вселенная", 1979, № 3; Ньето М. Закон Тициуса — Боде. История и теория. Пер. с англ. М., 1976.

Б.Ю. Левін.