Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow косм-коц arrow КОСМОЛОГІЧНІ ПАРАДОКСИ
   

КОСМОЛОГІЧНІ ПАРАДОКСИ

— парадоксальні, суперечливі висновки, що виникають при перенесенні на весь Всесвіт деяких законів і уявлень класичної фізики й астрономії, виведених із спостережень в обмежених об'ємах простору. Найвідоміші "фотометричний парадокс" Г. В. Ольберса і "гравітаційний парадокс" Г. Зелігера. Перший полягає в твердженні, що в нескінченному, стаціонарному і рівномірно заповненому зорями Всесвіті нічне небо повинно яскраво світитися (його яскравість повинна бути близькою до яскравості Сонця), бо проміння від нескінченного числа далеких зір щільно заповнило б небесну сферу. Цей парадокс розв'язано в 20 ст. відкриттям космологічного червоного зміщення, пов'язаного з розширенням Всесвіту (див. Космологія) — в силу червоного зміщення яскравість зір далеких галактик зменшується пропорційно віддалі до них. Парадокс Зелігера полягає в твердженні, що застосування Ньютона закону тяжіння до нескінченного Всесвіту, рівномірно заповненою матерією, приводить до нескінченного гравітаційного потенціалу в кожній точці. Скінченний результат випливає з релятивістської теорії тяжіння (див. Відносності теорія). Ці К. п. не виникають у моделі Всесвіту, запропонованій шведським астрономом К. Ф. Шарльє (1862—1934), за якою Всесвіт є нескінченною сукупністю систем все зростаючого порядку складності, що входять одна в одну. Відомий також К. п. про т. з. теплову смерть — стан термодинамічної рівноваги Всесвіту. Цей К. п. викликаний формальним застосуванням другого термодинаміки начала до всього Всесвіту. У сучас. космології, яка бере до уваги факт нестаціонарності реального Всесвіту, цей парадокс не виникає.

Літ.: Климпшин И. А. Астрономия вчера и сегодня. К., 1977.

П. І. Фомін.

 

Схожі за змістом слова та фрази