(Тарногородський) Микола Павлович (28. VIII 1894—31.S 1938) — учасник боротьби за владу Рад на Україні. Член Комуністичної партії з 1915. Н. в с. Залісці (тепер Дунаєвецького р-ну Хмельн. обл.). З 1914 навчався на медичному факультеті Київ. університету. В 1915—16 працював у підпільній більшовицькій орг-ції Києва. В квітні 1916 ув'язнений у Лук'янівській тюрмі. Після Лютн. революції 1917 звільнений; переїхав до Вінниці, де очолив міський к-т РСДРП(б). З липня 1917 — член обласного к-ту РСДРП(б) Пд.-Зх. краю. Під час Великої Жовтн. соціалістичної революції 1917 — голова Вінницького ревкому і один з керівників Вінницького жовтневого збройного повстання 1917. Під час австро-німецької окупації України 1918 — член Київ. підпільного обкому КП(б)У, 1919 — голова Поділ. губвиконкому. Під час денікінщини працював у Зафронтовому бюро ЦК КП(б) України, потім — зав. відділом ЦК КП(б)У по роботі на селі. В 1920 — голова Подільського губревкому, з 1921 — секретар Полтав. губкому КП(б)У. Пізніше — на керівній парт. роботі на Уралі, Пн. Кавказі, Далекому Сході тощо, на відповідальній роботі у Виконкомі Комінтерну. Не раз обирався членом ВЦВК і ВУЦВК.
|
