(Jimenez) Хуан Рамон (24.ХІІ 1881, Могер, пров. Уельва — 29.V 1958, Сан-Хуан, Пуерто-Ріко) — ісп. поет. Був зв'язаний з "Поколінням 1898 року" (див. Іспанія, розділ Література). Перші збірки — "Фіолетові душі", "Німфи" (обидві — 1900). Поезії збірок "Сумні арії" (1903), "Далекі сади" (1904), "Весняні балади" (1910), "Меланхолія" (1910—11) позначені впливом модернізму. У збірках віршів "Духовні сонети" (1917), "Щоденник поета-молодожона" (1916), "Вічність" (1917), збірках ліричної прози "Платеро і я" (1914), "Звір із глибини душі" (1949) звернувся до внутр. світу людини. Автор есе "Іспанці трьох світів" (1942), "Безперервний потік" (1961). Нобелівська премія, 1956.
Тв.: Укр. перекл.— [Вірші]. "Всесвіт", 1981, № 12; "Дніпро", 1982, № 1; Рос. перекл.— Избранное. М., 1981.
Р. Ф. Естрела-Льопіс.
