Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Г-гон arrow ГІМН
   

ГІМН

(грец. — похвальна пісня) — урочистий муз. твір. Є Г. державні, військові, революційні, релігійні (духовні), на честь видатних людей та ін. Розраховані на масове сприйняття та виконання. Поняття «гімн» змінювалось упродовж істор. розвитку. Найдавніші Г. — культові пісні на честь богів у Єгипті, Месопотамії, Давній Греції. Христ. церква використовувала Г. у реліг. культі під час богослужінь. На хвилі соціально-реліг. рухів 15—16 ст. з'явилися протестантські Г. — гусит, пісні у Чехії, протестант, хорал у Німеччині. Велика франц. революція викликала до життя відому «Марсельєзу». У 2-й пол. 19 —на поч. 20 ст. нац. Г. у Центр, і Сх. Україні був «Заповіт» Т. Шевченка; у Зх. Україні 19 ст. — спочатку «Дай, Боже, в добрий час» Ю. Добриловського, згодом — «Мир вам, браття, всім приносим» (1848 визнаний Головною Руською Радою у Львові Г. галиц. українців), пізніше — «Не пора» І. Франка; на Закарпатті — «Я русин бив, єсьм і буду...» та «Подкарпатськії русини» О. Духновича (Г. закарп. українців до 1938). Після богослужінь в укр. церквах звичайно співали Г.-молитву «Боже Великий Єдиний» О. Кониського, у амер. українців — «Далека Ти, а близька нам» В. Щурата і «Геть за морем» О. Грицая (муз. С. Людкевича). Загальнонаціональним Г. України є «Ще не вмерла Україна» П. Чубинського (муз. М. Вербицького).

Див. також Гімн державний, Державний гімн України.

А. А. Ситник.

 

Схожі за змістом слова та фрази