-посад, особа, яка очолює Верховний Суд України. Обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верх. Суду (ст. 128 Конституції України). Здійснює заг. керівництво діяльністю
Верх. Суду України. Має право виносити в межах і в порядку, встановлених законодавством, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови в суд. справах, а також зупиняти дію відповідних актів, вносити в державні органи, громад, орг-ції і посад, особам подання про усунення порушень закону, причин та умов, що сприяли вчиненню протиправних дій. Головує на засіданнях Пленуму Верх. Суду України, а також може головувати у суд. засіданнях цив., крим. чи військ, колегії Верх. Суду України при розгляді будь-якої справи. Г. В. С. У. скликає засідання президії Верховного Суду України і головує на цих засіданнях. У необхід. випадках входить з поданням до Конституційного Суду України з питань тлумачення законів, здійснює ін. функції, спрямовані на організацію ефект, діяльності Верх. Суду України та суд. системи в цілому. Найвищий суд. орган України очолювали, як правило, кваліфіковані і досвідчені фахівці. Так, першим головою Верховного революційного трибуналу при
ВУЦВК був С. Буздалін. У довоєнний період на посаді голови найвищого суду УРСР працювали також М. Лебеди-нець, М. Михайлик, В. Мазур, Г. Завицький, Г. Желєзногорський, Ф. Шум'яцький та ін. З 1938 по 1948 цю посаду обіймав К. Топчій (з 1941 по 1943 — голова Військового трибуналу УРСР). У повоєнні роки головами Верх. Суду УРСР були П. Нощенко, Ф. Глух, В. Зайчук. Понад 20 років (1970—93) головою Верх. Суду УРСР, а потім - Г. В. С. У. був О. Якименко. У 1993—94 цю посаду займав Г. Бутенко. Від грудня 1994 Верховний Суд України очолює В. Бойко.
Г. Г. Куц, В. І. Семчик.
