(лат. restitutio — відновлення) вбіології — відновлення ушкодженого органа чи тканини. В основі Р. лежать процеси регенерації і репарації. При Р. може відбуватися повне відновлення функції внаслідок заміщення дефекту рівноцінною спеціалізованою тканиною. Найповніше відновлюються ушкоджені епітеліальна (шкіра, слизові оболонки) і сполучна (кістки, хрящі, сухожилля, фасції) тканини. Гірше регенерують паренхіматозні (див. Паренхіма) органи, кровоносні і лімфатичні судини, гладенькі м'язи, нервові волокна. Дуже погано або не відновлюються зовсім нервові і поперечносмугасті м'язові клітини, їх дефекти виповнюються сполучнотканинними і епітеліальними клітинами у вигляді рубця (явище субституції). Р. відбувається тим краще, чим примітивніша будова організму та чим він молодший. Це пояснюється ступенем камбіальності тканин — здатності їх диференціюватися за генетичною програмою даного виду. Напр., ящірка може відновити втрачений хвіст, а ссавці на це не здатні. На думку деяких вчених, Р.— це відновлення цілого організму з невеликої його частини. Напр., у гідри з 1/200. а у планарії з 1/280 об'єму тіла відновлюється цілий організм. Особливою здатністю до Р. серед вищих рослин характеризується бегонія, верба та ін. На явищі Р. грунтується вегетативне розмноження рослин живцями.
С. Ф. Манзій.
|
