Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Д-деп arrow ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ГАЛИЦЬКИЙ
   

ДАНИЛО РОМАНОВИЧ ГАЛИЦЬКИЙ

(1201 — 1264, м. Холм) — князь Галицько-Волинського князівства з 1205 (з перервами), король з 1254. Син кн. Романа Мстиславича й Анни — дочки кн. Рюрика Ростиславича. Після загибелі батька перебував під опікою матері. Через запрошення галиц. боярами новгород-сівер. князів Володимира, Романа і Святослава І горе -вичів 1206 вивезений матір'ю до Володимира-Волинського, згодом — до Кракова, потім — до Угорщини. За підтримки угор. короля Андрія II в 1211— 12 займав галиц. стіл, однак змушений був повернутися до Угорщини. За допомогою матері домігся від Краків, князя Лєшка II, який захопив Волинь, поступки на свою користь міст Тихомеля та Перемишля. Згодом звільнив від польс. військ м. Берестя та Забужжя з містами Угровськ, Верещин, Стовп'я та ін. 1219 одружився на Анні— доньці кн. Мстислава Мстиславича Удатного, який з 1209 по 1219 був Новгород, князем, а в 1219-28 посідав галицький стіл. У 1223 брав участь у битві з монголо-татарами на р. Калка. До 1227 утвердився на Волині і розпочав боротьбу за повернення собі Галичини. 1230 звільнив Галич від угор. влада

Данило Романович Галицький - leksika.com.ua

рювання, однак 1232 знову втратив Галич, Белз і червенські міста, захоплені угорцями. 1237 звільнив м. Дорогичин, пожалуваний мазовецьким кн. Конрадом загонові рицарів Тевтонського ордену. Уклавши мир з Конрадом, 1238 утвердився у Галичі; передав Володимир-Волинський братові Васильку, посадив у Києві намісника Дмитра. Відновив держ. управління і господарство, відбудував міста, зруйновані навалою хана Батия 1240—41. Підпорядкував княжій владі всі єпископські кафедри Пд.-Зх. Русі, здійснив військ, реформи. 1241 переніс резиденцію до м. Холма. 1245 розгромив під м. Ярославом військо черніг. кн. Ростислава Михайловича та його угор. і польс. союзників. Того ж року їздив до ставки Батия, визнавши свою залежність від З олотої Орди. Наприкінці 1240-х рр. уклав мир з вел. кн. литовським Міндов-гом, одержав Чорну Русь і, очевидно, третину Судавії (землі ятвягів). 1252 брав участь у боротьбі за спадщину австр. герцога Фрід-ріха II Бабенберга. За підтримки «служилих», переважно дрібних і серед, землевласників, придушував антикнязівську опозицію бояр, рсізгромив їхні опорні пункти в галиц. Пониззі та «болохівські городи» (у зв'язку з тим, що суміжна з Галиц.-Волин. князівством Болохівська земля, визнавши зверхність Золотої Орди, стала, по суті, форпостом останньої), повернув Перемишль. З метою залучення європ. держав до боротьби з монголами прийняв 1254 від папської курії королів, титул. Коронувався у м. Дороги-чині.

1254—55 успішно боровся проти орди хана Куремси, однак 1259 не зміг протистояти ханові Бурундаю, який зажадав зруйнувати укріплення міст Галиц.-Волин. князівства. Діяльність Д. Р. Г. висвітлено в Галицько-Волинському літописі.

Літ.: Дашкевич Н. П. Княжение Даниила Галицкаго по рус. и иностр. известиям. К., 1873; Котляр М. Ф. Данило Галицький. К, 1979; Крип'якевич I. П. Галиц.-Волин. князівство. К, 1984; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 3. К., 1993.

О. В. Скрипнюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази