Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дон-дред arrow ДОНЕЦЬКИЙ КРЯЖ
   

ДОНЕЦЬКИЙ КРЯЖ

-височина на Пд. Сх.-Європейської рівнини, в південно-східній частині УРСР і західній частині Ростовської обл. РРФСР. На Пд. Зх. кряж прилягає до Приазовської височини, на Зх. межує з Придніпровською низовиною, на Пн. крутим високим (до 200 м) уступом обривається до долини Сіверського Дінця. Простягається з Пн. Зх. на Пд. Сх. більше як на 350 км. Межі Д. к. збігаються з 175-метровою ізолінією гіпсометричної карти. Д. к. сформувався на місці глибоко зрізаної денудацією пізньопалеозойської складчастої споруди протягом мезозой-кайнозойського часу. Протягом пізнього палеозою Донецька складчаста споруда являла собою низький гірський масив з відносними висотами бл. 500 м. Сучасна його підвищеність зумовлена неотектонічними рухами. В геол. будові кряжа беруть участь гол. чин. палеозойські осадочні породи (пісковики, вапняки, сланці) й молодші за віком пухкі породи. Особливостями геоморфологічної будови Д. к. є поширення денудаційних рівнин, рельєф яких ускладнений пасмами, гривами, гребенями, які складаються з верств стійких до процесів денудації гірських порід. Кряж глибоко розчленований річковими долинами й балками. Пересічна висота Д. к.- 200- 300 м, найвища його частина - Головний вододіл, що простягається по лінії Дебальцеве - Іванівна - Петровеньки - Ровеньки - ст. Довжанська - Заповідна. Вис. вододілу до 367 м (г. Могила Мечетна). Є й карстові утворення, гол. чин. на Пд. Зх. і Зх. кряжа, характерні антропогенні форми рельєфу (терикони, кар'єри тощо). В межах Д. к.- багаті родовища корисних копалин: кам. вугілля, хім. сировини, руд кольорових металів, буд. матеріалів тощо. Д. к. лежить у степовій зоні. Значна підвищеність його поверхні зумовлює особливості кліматичних умов: тут спостерігається зниження пересічних т-р і збільшення опадів на Головному вододілі порівняно зі схилами височини. Ріки належать до басейнів Дону, Дніпра й Азовського м. Найбільші ріки - Сіверський Донець і Міус. Гідрографічна сітка дуже густа (до 0,50 км/км2), але ріки характеризуються незначною водністю. На грунтовому покриві й рослинності позначається нерівномірне зволоження, що зумовлює висотну поясність ландшафтів. Поряд з вплутуваними звичайними середньогумусними й ма-логумусними чорноземами поширені темно-сірі грунти, опідзолені чорноземи, по долинах річок і балок - лучно-чорноземні грунти. Ділянки степу з природною рослинністю збереглися на крутих схилах і на заповідних територіях. По балках і байраках - дубові, ясеневі й кленові ліси, багато полезахисних смуг. Для охорони природи створено Луганський заповідник. На території Д. к. - великі пром. центри й с.-г. райони Донец., Воро-шиловгр. і частково Харків. областей УРСР і Ростов. обл. РРФСР. Літ.: Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. К., 1949; Преображенский В. С. Очерки природы Донецкого кряжа. М., 1959; Рослий І. М. Морфоструктура Донецької височини (Основні питання аналізу будови та розвитку). В кн.: Географічні дослідження на Україні, в. 2. К., 1970.

І. М. Рослий.

Донецький кряж

 

Схожі за змістом слова та фрази