Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow змін-зору arrow ЗООГЕОГРАФІЯ
   

ЗООГЕОГРАФІЯ

географія тварин (від грец. — тварина, — Земля і — пишу) — наука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин, як сучасного, так і в минулі геологічні епохи; розділ біогеографії. Перші відомості з 3. з'явилися в працях Арістотеля, Плінія Старшого та ін.; бурхливе нагромадження інформації припадає на час великих геогр. відкриттів 15— 17 ст. Спроби поділу поверхні Землі на окремі зоогеогр. обшири робилися в 1-й пол. 19 ст. Велике значення для розвитку 3. мали праці англ. вчених Ф. Скле-тера (1859) і А. Уоллеса (1876). Значний внесок у розвиток 3. (переважно Євразії та оточуючих її морів) зробили рос. вчений М. О. Сєверцов, радянські — М. О. Мензбір, П. П. Сушкін, Л. О. Зенкевич, Л. С. Берг, І. І. Пузанов та ін. 3.— комплексна наука, пов'язана з палеонтологією, геологією, кліматологією, екологією тощо. Методи 3. подібні до методів фізичної географії. Осн. з них — картографування, при якому поширення окремих видів тварин наносять на карту для встановлення поширення цілих фаун. 3. поділяється на реєстраційну 3.— збирає й описує дані про геогр. поширення тварин; порівняльну 3.— порівнює фауни різних країн і здійснює зоогеогр. районування Землі (див. Біогеографічне районування); каузальну 3.— встановлює причини, що визначають поширення як окремих видів тварин, так і цілих фаун, і загальну 3.— вивчає вплив на поширення тварин різних факторів зовн. середовища — кліматичних, едафічних (ґрунтових), забезпечення кормами, наявності конкурентів і ворогів тощо. В заг. 3. важливе місце посідає вчення про ареал, зокрема вивчення поширення виду всередині ареалу, причин, що визначають межі ареалів, та їх класифікація. Все це є базою для пізнання закономірностей поширення різних тварин. В розробці питань 3. важливе місце посідає вивчення перешкод поширенню тварин, здатності їх долати ці перешкоди шляхом активного або пасивного (занесення вітром, течією, ін. тваринами) розселення, а також вивчення міграцій тварин. 3. має велике значення для розуміння та вивчення факторів і шляхів видоутворення. Знання про поширення корисних чи шкідливих тварин є основою для планування і реалізації заходів у галузі охорони тварин, раціонального використання корисних видів, обмеження чисельності або знищення шкідливих. Дані про минуле і сучас. поширення тваринних угруповань допомагають виявити риси минулого континентів і морів, встановити місця кол. континентальних зв'язків, зміни ландшафтів тощо.

Літ.: Гептнер В. Г. Общйя зоогеогра-фия. М. — Л., 1936: Пузанов І. І. Зоогеографія. К., 1949; Бобрннскил Н. А., Гладков Н. А. География животных. М., 1961; Кістяківський О. Б., Корнєєв О. П. Посібник з зоогеографії. К., 1968; Дарлингтон Ф. Зоогеография. Пер. с англ. М., 1966.

О. В. Кістяківський.