Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тб-тел arrow ТЕАТРАЛЬНО-ДЕКОРАЦІЙНЕ І КІНОДЕКОРАЦІЙНЕ МИСТЕЦТВО
   

ТЕАТРАЛЬНО-ДЕКОРАЦІЙНЕ І КІНОДЕКОРАЦІЙНЕ МИСТЕЦТВО

— вил образотворчого мистецтва, що відтворює просторово-зображальне середовище, зоровий образ, місце і час дії театр. постановки чи кінофільму. Відносно театрально-декораційного мистецтва застосовують термін "сценографія". Зародження театр.-декораційного мистецтва пов'язане з найдавнішими нар. обрядами та іграми. В Старод. Греції воно виділилося в окрему галузь мистецтва — скенографію, що об'єднувала елементи архітектури, скульптури і живопису. В епоху Відродження, зокрема в Італії, поширилися об'ємно-живописні декорації. З розвитком стилю барокко в зх.-європ. мистецтві в кін. 16—17 ст. з'явилися кулісні, а в кін. 18 ст— павільйонні декорації. В 19 — на поч. 20 ст. художники-декоратори прагнули до точного відтворення істор. епохи, в якій відбувається дія спектаклю (напр., Мейнінгенський театр). Дальший розвиток театр.-декораційного мистецтва пов'язаний з появою рухомого планшета сцени, світлової проекції тощо. В країнах Сходу (Індія, Китай, Японія) з давніх часів панував принцип умовно символічного оформлення сцени: місце дії позначалося декоративними деталями, а оформлення вистави часто обмежувалося умовними костюмами, масками, гримом. В Росії кулісні декорації з'явилися в придворному театрі (1672). Спочатку тут працювали іноземні майстри (К. Галлі Біббієна, П. Гонзаго), а з 2-ї пол. 18 ст.— рос. живописці — виходці з кріпаків (брати Л. і К. Бєльські, І. Вишняков та ін.). Майже до кін. 19 ст. на сценах імператорських театрів працювали декоратори т. з. "романтичного напряму" (А. Роллер, К. Вальц, О. Гельцер), які прагнули переважно до видовищних ефектів. Боротьба з антиреалістичним декоративізмом, розпочата в 60-і рр. 19 ст. М. Шишковим,

М. Горностаєвим, М. Бочаровим, дістала особливого розвитку з приходом до театру В. Полєнова, В. Сєрова, К. Коровіна, а пізніше —

О. Бенуа, Л. Бакста, О. Головіна, Б. Кустодієва, М. Реріха, В. Сімова. Великий вплив на світове театр.-декораційне мист. справила реалістич. реформа МХАТу (декорації були тісно пов'язані з грою актора). Дальший розвиток вітчизн. театр.-декор. мистецтва було визначено докорінними змінами в театрі після Великої Жовтн. соціалістич. революції. Для кращих рад. майстрів (Ф. Федоровського, В. Дмитрієва, П. Вільямса,

М. Акімова, В. Риндіна — в Росії; С. Вірсаладзе — в Грузії; М. Сар'яна — у Вірменії; Г. Земгала — в Латвії) характерне глибоке проникнення в ідейний зміст п'єси, гармонійне поєднання пластичних мистецтв — живопису, архітектури, скульптури. На Україні елементи театрально-декораційного мист. (костюми, маски, символічні атрибути) були в давніх обрядах та іграх. Удосконалену техніку сцени з кулісами, світловими ефектами мав шкільний театр. Численні кріпацькі трупи кін. 18 — поч. 19 ст. також використовували досягнення тогочасного театр. живопису. Постановки М. Старицького, М. Кропивницького відзначалися етнографічною точністю оформлення, відтворенням на сцені атмосфери дожовтневого укр. села. Спектаклі Театру Миколи Садовського у Києві оформляли художники І. Бурячок, В. Кричевський, вистави театру "Березіль", очолюваного Лесем Курбасом,— В. Меллер,

М. Симашкевич і В. Шкляєв. У рад. час до театр.-декораційного живопису звернулися художники М. Драк, А. Петрицький, О. Хвостенко-Хвостов, а пізніше — Б. Косарєв, Ф. Нірод, В. Борисовець, М. Уманський, А. Волненко, М. Духновський, П. Злочевський, В. Греченко, М. Янковський, Л. Писаренко та ін. З 70-х рр. у рад. театр.-декораційному мист. посилилася роль художника в ідейно-образному вирішенні спектаклю. Сучасні сценографи прагнуть не стільки до зображення місця дії, скільки до емоційно-образного пластичного розкриття суті того, що відбувається на сцені. Здебільшого цього досягають створенням єдиного, іноді умовного, узагальненого просторово-предметного середовища, зорової партитури вистави. Художник виступає як співрежисер постановки, один з творців її ідейно-художньої концепції. Серед сучасних майстрів театрально-декораційного мистецтва: М. Кочергін, Є. Куманьков, В. Левенталь (РРФСР), С. Вірсаладзе, Й. Сумбаташвілі (Груз. РСР), А. Лапінь (Латв. РСР), А. Ареф'єв, Є. Лисик, Д. Лідер, М. Кипріян (УРСР) та ін. З виникненням худож. кінематографії з'явилася кіно декорація, яка спочатку мало відрізнялася від театральної. З винайденням кольорового, панорамного, широкоформатного кіно роль художника у фільмі посилилася. Створюючи декорації у павільйонах, він спільно з режисером і оператором бере участь у виборі натури, а в разі потреби декорує її. Серед відомих художників кіно: Є. Єней,

С.Козловський, В. Каплуновський, Б. Немечек (РРФСР), В. Кричевський, С. Зарицький, М. Уманський (УРСР) та ін. Посилення ролі художника помітне і в кіно-декораційному мистецтві, де він бере участь у вирішенні жанрово-стилістичних проблем, колориту, характеру монтажу (т. з. розкадровок) кінофільму. Вагомий внесок у сучасне кіномистецтво вносять художники Г. Мясников, І. Новодерьожкін (РРФСР),

Ю. Альбицький, В. Дементьєв (БРСР), Р. Бабаян, С. Сафарян (Вірм. РСР), В. Агранов, О. Бобровников, В. Мигулько, М. Добролежа (УРСР) та ін. Іл. див. на окремому аркуші, с. 192—193.

Літ.: Драк А. Українське театрально-декораційне мистецтво. К., 1961: Вериківська І. М. Художник і сцена. К., 1971; Френкель М. Современная сценография. К.. 1980; Верикінська І. М. Становлення української радянської сценографії. К., 1981.

А. М. Драк.

театрально-декораційне і кінодекораційне мистецтво - leksika.com.uaтеатрально-декораційне і кінодекораційне мистецтво - leksika.com.uaтеатрально-декораційне і кінодекораційне мистецтво - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази