паратиреоїдин (від пара... і грец. — щитовидний), паратгормон, паратиреокрин — гормон, що виробляється паращитовидними залозами. Підтримує на постійному рівні співвідношення Са і Р в крові, кістковій тканині, міжклітинній рідині. За хім. природою П. г.— поліпептид (див. Пептиди) з мол. м. 9500. П. г. сприяє переходу Са з кісткової тканини в міжклітинну рідину, обмежує виведення його нирками і посилює виведення фосфатів з сечею. При недостачі (гіпопаратиреозі) П. г. знижується рівень Са в крові, що зумовлює підвищену збудливість нервової системи і м'язів. Гіпопаратиреоз спричинює також підвищення вмісту фосфатів у крові. Найхарактернішим симптомом надлишку П. г. (гіперпаратиреозу), пов'язаним з підвищенням рівня Са в крові, є збіднення кісткової тканини на Са, що призводить до патологічних змін кісткової системи (див. Скелет). Припускають, що механізм дії П. г. пов'язаний з його впливом на клітинну мембрану, що призводить до підвищеного транспорту Са. У кістковій тканині П. г. впливає на внутрішньоклітинний метаболізм. Секреція П. г. регулюється концентрацією Са в крові. П. г. застосовують у медицині при лікуванні різних форм тетанії, спазмофілії, при деяких алергічних хворобах.
Т. П. Угарова.
