Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow манж-марків arrow МАНІЗЕР
   

МАНІЗЕР

Матвій Генріхович [5 (17).ІІІ 1891, Петербург — 20.ХІІ 1966, Москва] — рос. рад. скульптор, нар. художник СРСР (з 1958), засл. діяч мист. БРСР (з 1933) та УРСР (з 1935), дійсний член і віце-президент АМ СРСР (з 1947). Член КПРС з 1941. В 1908—09 навчався в Центр. уч-щі тех. малювання Штігліца у В. Савинського, 1909—11 — в Рисувальній школі Т-ва заохочування мистецтв, 1911—16 — петерб. АМ у В. Беклемішева та Г. Залемана. Брав участь у здійсненні плану монументальної пропаганди (рельєф "Робітник", 1920—21). Член АХРР (з 1926). Працював у галузі монументальної і станкової скульптури. Твори: пам'ятники — В. Володарському (1925) і "Жертвам 9 січня 1905 року" (1931) в Ленінграді, В. Чапаєву в Куйбишеві (1932), Т. Г. Шевченку в Харкові (1935), Києві (1938) та Каневі (1939), В. І. Леніну в Ульяновську (1940), Зої Космодем'янській в Тамбові (1947), І. Мічуріну в Мічурінську (1950); 20 фігур для станції Моск. метрополітену "Площа Революції" (1936—39), в співавт.; портрети та ін. Викладав у Ленінгр. АМ (1921 —29, 1935—41, 1945—47), Моск. ін-ті прикладного і декоративного мист. (1946—52), Моск. художньому ін-ті (з 1952). Нагороджений орденами Леніна і Червоної Зірки, медалями. Держ. премія СРСР, 1941, 1943, 1950. Іл. див. також на окремому аркуші до статей Київ, Канівський музей-заповідник Т. Г. Шевченка.

Літ.: Ермонская В. В. Матвей Генрихович Манизер. М., 1961.

Манізер - leksika.com.uaМанізер - leksika.com.ua