Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow реч-ріве arrow РЄПІН
   

РЄПІН

Ілля Юхимович [24.VII (5.VIII) 1844, Чугуїв, тепер Харків. обл.— 29.IX 1930, Куоккала, Фінляндія, тепер смт Рєпіно Ленінгр. обл.] — рос. живописець, дійсний член петерб. АМ (з 1893). В 1863 навчався в Рисувальній школі Т-ва заохочування художників у Р. Жуковського та І. Кримського, 1864—71 — в петерб. АМ, 1873— 76 — пенсіонер цієї академії в Італії та Франції. Член Т-ва передвижників (з 1878). У роки навчання зблизився з І. Крамським і В. Стасовим. Численні портрети, картини на істор. та побутові теми Р. пов'язані з сучасним йому визвольним рухом, пройняті палкою любов'ю до народу, до батьківщини. Вже в ранніх творах ("Готування до іспитів", 1865; "Портрет В. Шевцової", 1869; "Воскресіння дочки Іаїра", 1871, всі — в ДРМ) виявився інтерес художника до психологічної характеристики людини. Одна з найвизначніших картин P.—"Бурлаки на Волзі" (1870—73, ДРМ); в ній з великою худож. силою показано духовну могутність народу, не зламаного підневільною працею. Повернувшись з-за кордону, Р. жив у Москві (1877—82), з 1882 — в Петербурзі. В картинах цього періоду ("Мужик з лихим оком", "Мужичок з полохливих", обидві —1877; "Хресний хід у Курській губернії", 1880—83, всі — в ДТГ) художник відтворив різні соціальні типи пореформеної Росії. Пізніше звернувся до революц. тематики ("Відмова від сповіді", 1879—85; "Арешт пропагандиста", 1880—92; "Не чекали", 1884—88, всі — в ДТГ). P.— автор істор. полотен ("Царівна Софія", 1879; "Іван Грозний і син його Іван", 1885, обидва — у ДТГ), які відзначаються глибоким драматизмом. Велику цінність становлять портретні роботи Р. (портрети В. В. Стасова, 1873, ДРМ; М. Мусоргського та М. Пирогова, обидва — 1881; П. Стрепетової, 1882; Л. Толстого, 1887, всі — у ДТГ в Москві). В 1901—03 художник написав груповий портрет — картину "Урочисте засідання Державної Ради" (у співавт. з Б. Кустодієвим та І. Куликовим, ДРМ в Ленінграді). З 1900 жив у Куоккала (до 1940 — тер. Фінляндії). Походження, творча, пед. і громад. діяльність Р. пов'язані з Україною; він вивчав історію та побут укр. народу, його культуру і мистецтво. В 1867 та 1876—77 деякий час жив у Чугуєві. В 1883 відвідав Київ. Багато творів присвятив Україні ("Українська селянка", 1880; "Портрет Т. Шевченка", 1888, Київ. музей Т. Г. Шевченка; "Запорожці пишуть листа турецькому султану", 1878—91, ДРМ, варіант — у Харків худож. музеї; "Вечорниці", 1881, ДТГ; "Чорноморська вольниця", 1908; рисунок "Прометей" за поемою Т. Шевченка "Кавказ", 1910; чотири ескізи до проекту пам'ятника Т. Шевченку, 1912, та ін.). Р. товаришував і листувався з діячами укр. культури (А. Праховим, М. Кропивницьким, М. Ге, М. Мурашкам, Д. Яворницьким та ін.), з великим захопленням писав про укр. нар. мистецтво. Підтримував творчість укр. художників кін. 19 — поч. 20 ст., а також діяльність рисувальних шкіл М. Мурашка в Києві, М. Раєвської-Іванової в Харкові, Одеської рисувальної школи. В 1894— 1907 Р. викладав у петерб. АМ (1898—99 — ректор). У нього навчалися І. Бродський, І. Грабар, укр. художники М. Пимоненко, О. Мурашко, Ф. Красицький, С. Прохоров та ін. У 1940 в смт Рєпіно відкрито музей-садибу художника "Пенати", в 1969 — Рєпіна І. Ю. музей в Чугуєві. В Москві та Чугуєві Р. встановлено пам'ятники (автор М. Манізер). Іл. див. на окремому аркуші, с. 320—321, а також на окремих аркушах до статей Графіка, т. 3, с. 144—145; Гоголь М. В., т. 3, с. 448—449; Запорізька Січ, т. 4, с. 224—225.

Тв.: Об искусстве. М., 1960; Далекое близкое. Л., 1982.

Літ.: Бєлічко Ю. В. Україна в творчості І. Ю. Рєпіна. К., 1963; Лясковская О. А. Илья Ефимович Репин. М., 1982.

О. М. Лопухов.

Рєпін - leksika.com.uaРєпін - leksika.com.uaРєпін - leksika.com.ua