Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow бо-бюр arrow БРЮХОВЕЦЬКИЙ
   

БРЮХОВЕЦЬКИЙ

Іван Мартинович [р. і м. н. невід. — 7(18).VI 1668, с. Будиці, тепер Ди-канський район Полт. обл.] — укр. військ, і держ. діяч. Біогр. даних про Б. небагато. Відомо лише, що в кінці 40-х — протягом 50-х pp. був старшим служником у Б. Хмельницького, козаком чигиринської сотні під іменем Іванця Хмельницького, виконавцем окр. доручень майб. гетьмана. З 1659 — на Запоріз. Січі, у 1661 — 63 — кошовий отаман. 28.VI 1663 на Чорній раді біля Ніжина обраний гетьманом Лівобереж. України завдяки голосам козац. голоти, яка відкинула претендентів на булаву, висунутих старшиною, — ніжинського полковника В. Золотаренка та наказного гетьмана Я. Сомка. Москва підтримала кандидатуру Б., визначивши правовий статус гетьмана і Війська Запорізького загалом у Батуринських статтях 1663. Останні, як додаток до Переяславських конституцій, були спрямовані на дальші утиски України. Зокрема, гетьман зобов'язувався забезпечувати моск. військові частини, що знаходилися на території укр. полків, провіантом, повертати до Московщини селян-утікачів, не ввозити до неї горілку й тютюн тощо. За допомогою кня

Брюховецький І.М. - leksika.com.ua

зя І. Ромодановського Б. фізично знищив Я. Сомка, В. Золотаренка, И. Силича та багатьох ін. опонентів, досить швидко розбив війська польс. короля Яна Казимира і пра-вобереж. гетьмана П. Тетері, які рушили на Лівобережжя і дійшли аж до Глухова. Потім сам вступив на Правобережжя, захопив Білу Церкву, Черкаси, Канів, але з-під Чигирина був відкинутий знову на лівий берег Дніпра. Поступово популярність Б. серед козац. голоти і сіроми, завойована обіцянками пом'я кшити феод, гноблення, зменшити податки і збори та ін., падала. Місце панівної верхівки, страченої Б. або загнаної до Сибіру, зайняли нові старшини, які виявилися ще жорстокішими за своїх попередників. Україною покотилася хвиля кривавих репресій, спрямованих проти селянства і міщан, особливо тих, що здались Янові Казимиру. Перед загрозою вибуху нар. гніву Б. шукав порятунку у Москві, відверто називаючи себе «вірним холопом, найнижчою підніжкою» цар. трону. Одержавши титул боярина, одружений з моск. бояринею, він віддав на поталу багато прав і вольностей Війська Запорізького. Уклав з царським урядом т. з. Московські статті 1665, за якими Україна втрачала майже всі авт. права. Невдоволення Б. в Україні ще більше посилилося після Андрусівського перемир'я 1667, за яким відбувся перший поділ укр. земель. Усвідомивши, що Москва вже його не врятує, Б. вирішив виправити крит. ситуацію підтримкою виступів народу проти рос. воєвод і заграванням з Туреччиною та правобережним гетьманом П. Дорошенком, який улітку 1668 вступив на лівий берег Дніпра. Оточений у Диканьці військами кн. Ромодановського, цілком розгублений Б. хотів здатися П. Дорошенкові, але був убитий козаками.

Літ.: Гетьмани України. К., 1991.

О. М. Мироненко.