Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow змін-зору arrow ЗМІСТ І ФОРМА
   

ЗМІСТ І ФОРМА

—1) У філософії — категорії, що відображають діалектичну єдність суттєвих сторін явищ дійсності, а саме: сукупність і спосіб організації притаманних їм елементів і процесів. Зміст — сукупність елементів і процесів, що утворюють даний предмет чи явище. Форма — спосіб існування, його внутрішня організація та зовнішнє вираження. 3. і ф. не існують ізольовано. Елементи і процеси, що становлять те чи інше явище, є його змістом, лише набравши певної форми. В свою чергу, форма завжди має відповідати певному змісту. Немає безформного змісту, як і беззмістовної форми. Діалектико-ма-теріалістичне тлумачення взаємозв'язку 3. і ф. протилежне ідеалістичному розумінню форми як особливого творчого начала, первинного по відношенню до змісту, а також метафізичному зведенню форми до суто зовн. вмістилища змісту. У діалектичній єдності 3. і ф. визначальним є зміст. Форма не привноситься в зміст ззовні, а являє собою продукт саморозвитку, його певний аспект. Водночас форма не є пасивною щодо змісту. Вона активно впливає на зміст. Як відносно усталена сторона форма протистоїть безперервним змінам змісту, разом з тим втілюючи в собі ці зміни. Вичерпавши можливості відображення змін у змісті, форма перестає йому відповідати, починає гальмувати розвиток змісту, що в кінцевому підсумку призводить до заміни старої форми новою. При цьому суттєва зміна форми спричиняє зміну змісту. Боротьба змісту з формою і, навпаки, скидання форми, переробка змісту є, за визначенням В. І. Леніна, одним з важливих елементів діалектики (див. Повне зібр. тв., т. 29, с. 188). Категорії 3. і ф. виконують важливу методологічну функцію в пізнанні і перетворенні дійсності. 2)3. іф. в мистецтві — діалектично взаємопов'язані і взаємо-обумовлені категорії, які визначають основні сторони художнього твору і мистецтва в цілому. Зміст— це дійсність, осмислена в процесі творчості й відображена митцем у творі мистецтва; форма — структура худож. твору (літературного, образотворчого мист., музичного та ін.), яка створюється за допомогою тих чи інших специфічних зображальних засобів для виявлення і втілення змісту. Осн. елементами змісту твору мист. є тема та ідея, а елементами форми — сюжет, композиція, художня мова, матеріальні зображальні засоби (напр., алітерація, рима, строфа —в л-рі; колір, об'єм, рисунок, світлотінь — в образотворчому мист.; гармонія, поліфонія — в музиці; архітектоніка і формування простору — в архітектурі тощо). На противагу формалізмові, який відриває форму від змісту і часто прагне зробити її самоцінною, надаючи їй суто естетичне і тільки естетичне значення (див. також "Мистецтво для мистецтва"), і натуралізмові, який ототожнює їх, марксистсько-ленінська естетика вважає нерозривну єдність 3. і ф. одним з важливих критеріїв худож" ності (див. Образ художній). Саме поняття мистецької майстерності не може зводитись до абстрагованого творення: воно означає насамперед уміння підпорядкувати всі елементи худож. форми якнайглибшому розкриттю і якнайяскравішому втіленню змісту твору. Марксистсько-ленінська естетика розглядає діалектику 3. і ф. у мист. як одну з найважливіших закономірностей його розвитку.

М. Л. Злотіна (3. і ф. у філософії).

 

Схожі за змістом слова та фрази