марксистсько-ленінських партій — наука і мистецтво політ. керівництва робітн. класом і всіма трудящими в їхній боротьбі за соціальне і нац. визволення, побудову соціалізму і комунізму; складова частина наукового комунізму. Теор. основою С. і т. братніх компартій є марксизм-ленінізм. Підвалини С. і т. революц. пролетарської партії заклали К. Маркс і Ф. Енгельс уже в "Маніфесті Комуністичної партії". Струнке вчення про С. і т. пролет. партії нового типу створив В. І. Ленін, який вимагав будувати С. і т. з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів, розстановки класових сил як усередині країни, так і на міжнар. арені. Стратегія партії виходить з наявності усталених, стабільних факторів сусп. розвитку, властивих певному істор. етапові. Вона визначає основну політ. лінію партії, гол. мету на даному етапі, осн. засоби її досягнення. Тактика підпорядкована стратегії, спрямована на розв'язання поточних завдань порівняно короткого періоду. Вона вимагає від партії володіння всіма формами класової боротьби і сторонами сусп. діяльності, різноманітними формами роботи в масах. Єдність С. і т.— необхідна умова ефективності політики партії. Заг. завдання С. і т. комуністів усього світу — побудова соціалізму і комунізму. Проте С. і т. марксистсько-ленінських партій залежать від конкретно-істор. умов тієї чи ін. країни. На сучас. етапі С. і т. КПРС, визначена XXVI з'їздом партії, Листопадовим (1982) і Червневим (1983) пленумами ЦК КПРС, спрямована на вдосконалення розвинутого соціалізму і дальше просування до комунізму; С. і т. марксистсько-ленінских партій ін. країн соціалістичної співдружності — на будівництво розвинутого соціалістичного суспільства. С. і т. правлячих партій країн соціалістичної співдружності підпорядкована завданням зміцнення світової системи соціалізму, підтримки антиімперіалістичної боротьби народів світу, відвернення нової світ. війни. С. і т. комуністичних і робітн. партій розвинутих капіталістичних країн визначається завданнями ліквідації монополістичного капіталізму, здійснення глибоких демократичних перетворень, що мають підвести робітн. клас і всіх трудящих до соціалістичної революції; компартій країн, що розвиваються,—завданнями завершення нац.-визвольних революцій, ліквідації неоколоніалізму, залишків феодалізму і підведення трудящих у кінцевому підсумку до соціалістич. революції. С. і т. міжнародного комуністичного руху вироблена на нарадах комуністичних і робітн. партій 1957, 1960, 1969. Вона спрямована на злиття в єдиний потік боротьби проти імперіалізму, за мир зусиль народів соціалістичних країн, революц. руху пролетаріату в капіталістичному світі, нац.-визвольних і загальнодемократичних рухів сучасності.
О. О. Валуйський.
