Сувій Ярослава -назва однієї з 6 відомих редакцій Статуту князя Ярослава про суди церковні, яку традиційно називають західноруською, або українською. Зберігся в одному списку поч. 16 ст. як додаток до привілею великого литовського князя Олександра Казимировича 1502 архієпископові полоцькому і луцькому Луці. Існують також згадки про більш ранні тексти С. Я. у док-тах за 1443, 1483, 1499. С. Я. у заг. рисах фіксував обсяг права правосл. церкви в д-ві, регулював зовн. церк. зносини з місц. і центр, світською владою. Складається з преамбули та 9 статей, якими заборонялося втручання князів і бояр у церк. юрисдикцію, закріплювалися права київ, митрополита, визначалася компетенція церк. суду у справах про розлучення, позашлюбні статеві зносини тощо. Покарання за скоєні правопорушення диференціювалися залежно від станової приналежності потерпілого.
Літ.: Лотоцький О. «Свиток Ярославль». В кн.: Наук, ювілейний збірник Укр. ін-ту в Празі, присвячений ... Т. Г. Масарикові, ч. 1. Прага, 1925; Лотоцький О. Укр. джерела церк. права. Варшава. 1931; Щапов Я. Н. Княжеские уставы и церковь в древней Руси XI—XIV ст. М., 1972; Рос. зак-во X—XX вв., т. I. Зак-во Древней Руси. М., 1984; Развитие рус. права в XV - первой пол. XVII в. М., 1986.
О. М. Волощенко.
