(голл. peiling) — 1) Напрям від спостерігача на земні або небесні об'єкти, який визначається кутом між площиною меридіана точки спостереження і вертикальною площиною, що проходить через цю точку і спостережуваний об'єкт. Відлічують П., користуючись звичайно пеленгатором, у градусах (від 0 до 360°) за годинниковою стрілкою від пн. напряму компасного (компасний П.), магнітного (магнітний П.) або географічного (справжній П.) меридіана.
|
