Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow статут-стил arrow СТЕБЛО
   

СТЕБЛО

— осьовий орган вищих рослин, що несе на собі листки й бруньки, разом з якими становить пагін. По провідних елементах С. відбувається рух речовин: органічних (продуктів фотосинтезу) і мінеральних, розчинених у воді. За формою С. звичайно більш-менш циліндричні, бувають також кулясті, плескаті, тригранні, стрічкоподібні тощо. За розміщенням у просторі розрізняють С. прямостоячі, лежачі, повзучі, виткі, чіпкі тощо. С. виконує опорну функцію, тому механічні тканини рослин займають значне місце в його внутр. організації. С. росте в довжину внаслідок діяльності верхівкової меристеми пагона — ініціальних клітин конуса наростання. В процесі онтогенезу у голонасінних і дводольних рослин С. росте в товщину внаслідок діяльності камбію; потовщення С. у мохоподібних, папоротеподібних і трав'янистих однодольних відбувається до остаточного сформу ванни судинно-волокнистих пучків; у деревних однодольних (пальмові, драценові) С. росте в товщину за допомогою т. з. кільця потовщення, що складається із здатних до поділу паренхімних клітин (див. Паренхіма). Головне С. у деревних рослин наз. стовбуром. С. властиві негативний геотропізм і позитивний геліотропізм (див. Тропізми). С. може видозмінюватися (див. Кореневище, Бульба, Цибулина, Кладодій) і виконувати функції нагромадження запасних поживних речовин, вегетативного розмноження.