Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Ц-цеф arrow ЦЕНТРАЛЬНА РАДА
   

ЦЕНТРАЛЬНА РАДА

— контрреволюц. бурж.-націоналістична орг-ція, що діяла на Україні 1917— 18. Створена в Києві 4 (17)ІІI 1917 укр. бурж. і дрібнобурж. націоналістичними партіями й орг-ціями (Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська соціал-демократична робітнича партія, Українська партія соціалістів-федералістів та ін.), які намагалися з її допомогою очолити нац.-визвольний рух укр. народу, щоб використати його в інтересах укр. буржуазії. Лідерами Ц. р. були М. Грушевський (голова Ц. р.), В. Винниченко, С. Петлюра, С. Єфремов, М. Порш. Прагнучи захопити владу на Україні, Ц. р. створила свої виконавчі органи — центральні (спочатку Малу раду, а з червня 1917 "уряд" — т. з. Генеральний секретаріат) і місцеві (губернські, повітові "нац." ради), почала формувати "українізовані" військ. частини і загони "вільного козацтва" з куркулів, які, поряд з поміщиками, міською буржуазією, націоналістичною інтелігенцією, становили соціальну базу Ц. р. Відстоюючи класові інтереси укр. буржуазії, Ц. р. фактично була в одному таборі з контрреволюц. Тимчасовим урядом у Росії. Вже 9 (22). III 1917 вона закликала укр. народ до підтримки внутр. і зовн. політики бурж. Тимчасового уряду. Навіть у нац. питанні, в якому нібито у Ц. р. були незгоди з ним, Ц. р. пішла на поступки, погодившись обмежити тер. України 5 губерніями (з 9) й відкласти питання про її автономію до скликання всерос. Установчих зборів. Свою антинар. політику Ц. р. прикривала соціальною і особливо нац. демагогією. Вона вороже зустріла перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, а після перемоги Київського жовтневого збройного повстання 1917 підступно захопила владу в свої руки і 1 (14). XI проголосила себе єдиною владою на Україні, яку в своєму 1-му універсалі 7 (20).ХІ демагогічно назвала "Укр. нар. республікою". Ц. р. вдалася до жорстокого терору проти трудящих, зв'язалася з контрреволюц. силами в ін. районах країни, зокрема з білогвардійцями Дону (див. Каледінщина), куди пропускала через тер. України контрреволюц. військ. частини, й перетворилася на один з центрів загальнорос. контрреволюції. Свої антинар. дії Ц. р. прикривала псевдореволюц. фразеологією, демагогічними обіцянками віддати селянам землю, запровадити 8-годинний робочий день тощо. Більшовики викривали контрреволюц. сутність Ц. р. В написаному В. І. Леніним "Маніфесті до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради" Рад. уряд зажадав від Ц. р. припинити зрадницькі дії щодо Рад. Росії. Після того, як Ц. р. зірвала проведення в Києві Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, з'їзд, що зібрався 11— 12 (24—25). XII 1917 в Харкові, проголосив Україну Республікою Рад й оголосив Ц. р. поза законом. Створений після з'їзду Укр. Рад. уряд — Народний Секретаріат — очолив боротьбу нар. мас проти Ц. р. Повсталі робітники і солдати (див. Катеринославське збройне повстання 1917, Київське січневе збройне повстання 1918 і Одеське січневе збройне повстання 1918) при братерській підтримці трудящих Росії розгромили Ц. р. 26.І (8.ІІ) 1918 Ц. р. втекла з Києва. 27.І (9.II) вона підписала зрадницьку Брест-Литовську угоду 1918, якою запродала Україну австро-нім. імперіалістам. В їхньому обозі Ц. р. у лютому — березні повернулася на Україну. Але вже 29. IV 1918 окупанти розігнали Ц. р., яка виявилася неспроможною придушити революц. рух трудящих України, й замінили її маріонетковим "урядом" гетьмана П. Скоропадського (див. Гетьманщина).

В. С. Левін.

 

Схожі за змістом слова та фрази