Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow лів-ліп arrow ЛІВІЯ
   

ЛІВІЯ

Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія — держава в Пн. Африці. На Пн. омивається Середземним м. В адміністративному відношенні поділяється на 44 муніципальні округи.

Державний лад. Л.— республіка. Діє конституційний акт Декларація народної влади, прийнятий 1977. Найвищим органом держ. влади проголошено Загальний народний конгрес Лівійської Джамахі-рії (ЗНК). Постійно діючим органом ЗНК є Генеральний секретаріат. Функції уряду здійснює Вищий нар. комітет ЗНК та його голова.

П. Ф. Мартиненко.

Природа. Більшу частину Л. займають напівпустельні та пустельні плато заввишки 200—600 м. На Зх.— кам'янисте пустельне нагір'я Хамада-ель-Хамра; в центрі — невисокі вулканічні гори Ель-Ха-рудж ель-Асвад, на Пд.— відроги нагір'я Тібесті, на Пн. Сх.— масив Ель-Джебель-ель-Ахдар. Між ними — великі піщані улоговини (едейєни). На Сх. країни лежить Лівійська пустеля. Надра Л. багаті на нафту, розвідані поклади газу, заліз. руди, фосфоритів та ін. Клімат переважно тропічний, пустельний, на узбережжі — субтропічний, середземноморського типу. Пересічна т-ра найхолоднішого місяця (січня) на Пн. +11, +12°, на Пд.— від +15 до +18°, найтеп-лішого (липня) відповідно від +27 до +29° і від +32 до+35 С (макс. понад + 50°, в центрі Лівійської пустелі). Опадів на узбережжі 300—600 мм на рік, у внутр. районах—бл. 25 мм. Постійних річок немає, є тимчасові водотоки — ваді. Переважає пустельна рослинність, на узбережжі — субтропічна напівпустельна. У внутр. районах, в місцях виходу ґрунтових вод,— оазиси.

Населення. Осн. населення становлять араби (лівійці). Живуть також бербери і невеликі групи хауса та ін. Офіц. мова — арабська. Пересічна густота нас.— 1,6 чол. на 1 км2 (1978). Понад 30% нас. живе в містах. Найбільші міста: Тріполі, Бенгазі.

Історія. Тер. сучас. Л. була заселена у глибоку давнину. Лівійці не раз зазнавали іноз. навал, в т. ч. Старод. Єгипту. В 1-й пол. 1-го тис. до н. е. в Л. були засновані фінікійські, в 7 ст. дон. е.— грец. колонії (див. Кіренаїка). В різний час Л. перебувала під владою Карфагену, д-ви Ахеменідів, Старод. Риму, вандалів, Візантії, араб. Халіфату, Османської імперії. Внаслідок італо-тур. війни 1911 — 12 тер. Л. захопила Італія (до 1943). Під час 2-ї світової війни 1939—45 тер. Л. 1943 зайняли війська Великобританії, Франції і США. Після війни народ Л. боровся за незалежність. 24.XII 1951 було проголошено незалежне Об'єднанеКоролівство Л. (король Ідріс 1). Прагнучи зміцнити свої позиції у Л., Великобританія 1953 і США 1954 нав'язали Л. нерівноправні договори. В серед. 50-х рр. в Л. було відкрито багаті родовища нафти, і країна стала об'єктом активного проникнення іноз. капіталу. Внаслідок військ. перевороту 1. IX 1969 Л. проголошено Лівійською Араб. Республікою. Управління країною перейшло до Ради революц. командування (РРК) на чолі з М. Каддафі. РРК проголосила, що Л. відмовляється від капіталістичного шляху розвитку й будуватиме "лівійський ісламський соціалізм". В Л. здійснено ряд заходів по зміцненню нац. економіки, розширенню держ. сектора. В 1970 ліквідовано всі іноз. військ. бази на тер. Л. В 1977 в Л. було проголошено "режим народної влади", країну перейменовано на Соціалістичну Нар. Лівійську Араб. Джамахірію. 10.IX 1980 керівництво Л. і Сірії заявило про створення єдиної д-ви. У зовн. політиці Л. дотримується позитивного нейтралітету та неприєднання, веде боротьбу проти імперіалізму, неоколоніалізму та расизму, виступає за розвиток дружніх відносин з СРСР та ін. соціалістичними країнами. В 1955 Л. встановила дипломатичні відносини з СРСР. В 1963 між Л. та СРСР було укладено торг. договір, 1972 — договір про екон. і тех. співробітництво, 1975 — договір про культурні зв'язки.

З 1955 Л. — член ООН. Л. — член Ліги арабських держав, Організації африканської єдності, ОПЕК, Організації арабських країн — експортерів нафти, Національного фронту стійкості і протидії.

Єдину в країні масову політичну орг-цію — Арабський соціалістич ний союз (засн. 1972) 1977 розпущено. Загальна федерація робітничих профспілок, засн. 1972.

В. С. Плачинда.

Господарство. Л. належить до країн, що розвиваються. Після про голошення республіки 1969 уряд здійснює прогресивні заходи щодо зміцнення нац. економіки. Насамперед було встановлено контроль над гол. природним багатством — нафтою. За видобутком нафти

(100 млн. т, 1978) Л. посідає 8—9-е місце у світі. Від її продажу країна одержує понад 90% валютних надходжень у бюджет. Частка д-ви у видобуванні нафти становить 61% (1978). Під контроль д-ви перейшли також банки, значна частина транспорту, численні пром. і буд. компанії, зовн. торгівля, землі, які здаються в оренду, та ін. Держ. сектор у виробн. нац. продукту становить 75—80%. Націоналізація й розвиток нафтодобувної пром-сті створили передумови для піднесення всього г-ва, матеріального й культур. рівня життя нар. мас. Виконується план розвитку г-ва країни на 1976—80, мета якого полягає у створенні багатогалузевої сучас. пром-сті, в т. ч. важкої, а також с. г., яке б забезпечувало країну продовольством. Проте до цього часу не ліквідовано соціально-екон. відсталість, зумовлену тривалим колоніальним режимом. У с.-г. виробн. зайнято 60% населення. Здійснюється програма розвитку й модернізації с. г., націоналізовано 80% усіх земель, що обробляються, проводиться агр. реформа й кооперування сел. г-в, освоюються пустельні землі. Гол. галузь с. г.— тваринництво. Розводять переважно овець і кіз. Збір і виробн. осн. с.-г. продуктів (тис. т, 1979): пшениці — 110, ячменю — 300, овочів — бл. 600, фруктів—190, вовни—7,2; заготовлено шкір і шкур 2,9. С. г. зберігає відсталий характер. У пром-сті (не рахуючи нафтодобувної та нафтопереробної) створюється 10% нац. доходу. Переважають невеликі напівкустарні підприємства — харчові, текстильні, тютюнові, буд. матеріалів, по обробітку шкір, миловарні тощо. Будуються сучас. ф-ки й з-ди. В 1978 вироблено 3,5 млрд. кВт X X год електроенергії. Оси. пром. центри — Тріполі, Бенгазі. Гол. вид транспорту — автомобільний. 3-ць немає. Довж. (тис. км, кін. 1979): автошляхів з твердим покриттям — 10,5, нафтопроводів— 3,4. Найбільші мор. порти — Тріполі та Бенгазі. Поблизу Тріполі та Себха—міжнар. аеропорти. Осн. статті експорту — нафта, цитрусові, шкіри, нафтопродукти. Довозять машини й устаткування, продовольство, мінеральні добрива, буд. матеріали тощо. Гол. торг. партнери — країни Європейського економічного товариства. Розширюються тор., зв'язки з СРСР та ін. соціалістич. країнами. Між Л. та СРСР підписано ряд угод про екон., тех. і культур. співробітництво, зокрема, Рад. Союз бере участь у спорудженні пром. об'єктів, геологічних дослідженнях, підготовці нац. кадрів. Грош. одиниця — лівійський динар. За курсом Держбанку СРСР 1 лівійський динар = 2,17 крб. (жовтень 1980).

М. П. Крачило.

Медичне обслуговування. В 1970 в Л. було 7,6 тис. лікар. ліжок (39 ліжок на 10 тис. ж.); мед. допомогу подавали 730 лікарів (4 лікарі на 10 тис. ж.). В Л. готують тільки серед. мед. персонал. Система мед. обслуговування в основному державна.

Освіта, наукові га культурно-освітні заклади. В 1975 запроваджено обов'язкове навчання для дітей і підлітків віком від 6 до 15 років. Строк навчання н поч. школі 6 років, у середній — 6 (3 роки в неповній 13 — у повній). Обов'язкове навчання запроваджено у поч. і неповній серед. школі. В 1976/77 навч. р. у поч. школах налічувалося 592,2 тис. учнів, у серед. навч. закладах—198,3 тис. учнів. Вищі навч. заклади: ун-т у м. Бенгазі (засн. 1955; 1978/79 навч. р.— 8,8 тис. студентів), ун-т у Тріполі (засн. 1973; 1978/79 навч. р.— 4,2 тис. студентів). Є ряд ін-тів. В 1975 в країні засн. найбільшу в Африці лабораторію нафт. досліджень. Б-ки: Державна (засн. 1917) та ун-ту в Тріполі, Публічна (засн. 1955), б-ка ун-ту в м. Бенгазі з фондом понад 108 тис. тт. та ін. У Тріполі містяться музеї: археології, етнографії, ісламу, природничої історії; музеї античної історії — в Лептіс Магні, Сабраті та ін.

В. 3. Клепиков.

Преса, радіомовлення, телебачення. В 1978 в Л. видавалися араб. мовою щоденна урядова газ. "Аль-Фаджр аль-Джадід" ("Зоря", засн. 1966) тиражем 35 тис. прим. та 15 ін. періодичних видань. Інформ. урядове агентство Джамахірія Ньюс Ейдженсі (ДЖАНА) засн. 1964. Радіомовлення — з 1957, телебачення — з 1968. Передачі ведуться арабською і англійською мовами.

Література в давнину розвивалася в руслі заг. араб. культури (див. Арабська культура, розділ Література). В 16 ст. занепала. В 17—18 ст. виступили поети-суфії Омар бен аль-Фарід, Ахмед аль-Бахлюлі. Оскільки Л. майже постійно була під іноз. гнітом, її л-рі притаманні патріотичні й нац.-визвольні мотиви. Найвідомі-ші поети кін. 19 — 1-ї пол. 20 ст.— Ахмед аш-Шаріф, Мустафа бен Зікрі, 2-ї пол. 20 ст.— Ахмед Рафік аль-Махдауї. Після проголошення незалежності Л. (1951) в л-ру прийшли молоді письменний, серед яких особливо популярні поети Алі Сідкі Абд аль-Ка-дер, Алі Мухаммад ар-Ракії, Мухаммад Абдалла, прозаїки Рішад аль-Хуні, Таліб ар-Раві, Абдель Хафез аль-Майар та ін.

В. К. Кухалашвілі.

Архітектура та мистецтво. На тер. Л. збереглися залишки давньо-грец., давньорим. і візант. споруд з мозаїками і скульптурою (театр у Сабраті, кін. 2 — поч. З ст.). Після араб. завоювання (7— поч. 8 ст.) споруджували міста-"медини"з 1—2-поверховими будинками, мечетями, мінаретами. Для 18— 19 ст. характерні багатокупольні мечеті, інтер'єри яких оздоблено орнаментальним різьбленням, майолікою (мечеть у м. Дерна). В період італ. панування (1912—43) в містах будували окремі квартали європ. архітектури. Після проголошення незалежності (1951) споруджуються будівлі (житл., культур.-освітні й адм.) сучас. типів. На тер. Л. збереглися неолітичні наскельні зображення (м. Ель-Увейнат та ін.), пам'ятки фінікійського мист. 1-го тис. до н. е. (скульптура з глини, кераміка, скляний посуд). Поширені різні види декор.-ужиткового мист.: килимарство, тиснення на шкірі, ювелірна справа, плетіння з пальмового листя.

Театр Л, виник на основі традицій нар. видовищ: театру тіней — "хаяль аззил", лялькових вистав— "карагез" та ін. У 1935 в м. Дерна засн. першу театр. групу. В 40-х рр. виникли аматорські театр. гуртки, відбувалися вистави профес. італ. трупи Після проголошення незалежності (1951) засн кілька аматорських гуртків і колективів: нац. муз.-драм. трупа Мухтара Рамадана аль-Асвада, "Аль-Амаль" — у Тріполі, "Ат-Тадж аль-Фідді" — в Місураті. В 1951 створено перший лівійський театр з постійною трупою — Нац. асоціація, в репертуарі якого — твори Ж. Б. Мольєра, М. Гоголя, а також сучас. лівійських драматургів. З 1963 в Тріполі діє муз. Драм. уч-ще. Працюють пересувні колективи — трупа нар. театру в Бенгазі, Нац. театри в містах Тріполі й Дерна, які ставлять п'єси єгип. і лівійських авторів про життя народу та його боротьбу за незалежність.

Літ.. Особенков О. М. Ливийская Арабская Республика. М., 1973; Товмасян С. А. Ливия на пути независимости и социального прогресса. М., 1980

Лівія - leksika.com.uaЛівія - leksika.com.uaЛівія - leksika.com.uaЛівія - leksika.com.uaЛівія - leksika.com.uaЛівія - leksika.com.uaЛівія - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази