—адм.-тер. одиниця на Україні в 19 — на поч. 20 ст. Створена за царським указом від 31.VIII (12. IX) 1803. До X. г. входила територія ліквідованої Миколаївської губ. Адм. центром був Херсон. На поч. 20 ст. X. г. складалася з 6 повітів. Міста Одеса і Миколаїв були виділені в окремі градоначальства. За даними 1901, в X. г. було бл. 5500 населених пунктів (з них 19 міст і 50 містечок). У 1903 в X. г. налічувалося 13 818 пром. підприємств (переважна більшість їх була ремісничого типу), на яких працювало 26 228 робітників. У с. г. провідну роль відігравало велике поміщицьке і капіталістичне землеволодіння. Серед сел. г-в значним був прошарок куркульських і заможних (20,5 %). У кін. 19 — на поч. 20 ст. зростав робітн. рух у пром. центрах X. г.— Херсоні, Миколаєві й Одесі. Сел. виступи у X. г. поширилися під час проведення сел. реформи 1861, а також в ході революції 1905—07. Рад. владу в X. г. встановлено в січні 1918. Трудящі брали участь у боротьбі проти австро-нім. окупантів, петлюрівців, білогвардійців, англо-франц. інтервентів (див. Херсонське збройне повстання 1918, Баштанська республіка 1919, Висунська республіка 1919). В січні 1920 X. г. було поділено на Одеську і Херсонську губернії. За постановою ВУЦВК від 6.І 1921 X. г. перейменовано на Миколаївську, за постановою ВУЦВК від 3.VI 1925 її ліквідовано.
Літ.: Історія Української РСР, т. З — 5. К., 1977 — 78; Статистико-экономический обзор Херсонской губернии за 1912 год. Херсон, 1914.
|
