Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ов-од arrow ОДЯГ
   

ОДЯГ

— сукупність предметів, що їх людина носить для захисту тіла від негативних впливів зовн. середовища; виконує також естетичні функції, відображає відмінності статей і віку, національні особливості тощо. Існував уже за часів пізнього палеоліту. Поняття "одяг" включає і взуття, головні убори, рукавиці. Розвиток О. відбувався залежно від геогр. середовища, форм г-ва, сусп. відносин, культури, етнічної належності тощо. Всі види О. розвинулися від 2 первісних типів О.: плечового (накинута на плечі шкура, накидка, сплетена з трави, листя, пір'я) і поясного (різні настегнові пов'язки). Згодом плечовий О. набув таких різноманітних форм, як плащі, сорочки, каптани; поясний О.— штани, плахти, спідниці, фартухи тощо. Коли люди освоїли прядіння, плетіння і ткацтво, осн. матеріалом для О. стали тканини. З'явився кроєний і шитий О. Із зростанням продуктивних сил суспільства, з розвитком процесу поділу праці, особливо з виникненням класів, О. все більше диференціювався. Відмінності в О. залежать і від віку й статі. Обрядовий О. відрізняється від буденного та святкового. У Старод. Єгипті чоловіки носили лише настегнові пов'язки й фартух, жінки — прямокутний шматок тканини, яким обвивали все тіло. У давніх ассірійців був поширений О. у вигляді довгої сорочки і верхнього плаща-покривала з каймою. Давні греки носили хітони, туніки, гіматії (плащі)та хламіди. У Старод. Римі були короткі і довгі туніки, тоги, різноманітні плащі. За часів ранньої імперії в Римі чоловіки почали носити штани. У візантійців туніка стала короткою і щільно облягала гіло, поширені були плащі-мантії, каптаноподібний О.— кабат. З посиленням екон. зв'язків між народами у феод, і особливо капіталістичному суспільствах форми О. пануючих класів передових країн запозичувалися пануючими класами ін. країн (так, у Зх. Європі в 11—14 ст. були поширені франц. моди, в 14—-16 ст.— фландрські та бургундські, з 2-ї пол. 16 ст.— іспанські, з 2-ї пол. 17 ст.— знову французькі). Розвиток О. певною мірою пов'язаний із стилями в архітектурі та образотворчому мистецтві. Так, у 10— 12 ст. в О. пануючих класів Зх. Європи поширеним був романський стиль, для якого типовою була довга сорочка і накинутий на плечі плащ. У 12—15 ст. у Зх. Європі носили короткий вузький О. у стилі готики. За часів Відродження (15—16 ст.) чоловіки носили короткі буф'ясті штани, а жінки — О. з короткими буф'ястими рукавами, корсажем і широкою спідницею. В 16—18 ст. поширився стиль барокко, що його характерною ознакою в чоловічому О. були короткі і вузькі штани, черевики на високих підборах, довга перука, а в жіночому — широка спідниця, надмірно завужена в талії, пірамідальна зачіска. О. обох статей оздоблювали мереживом, зборками, бантиками. У 18 ст. існував стиль рококо, за часів панування якого перука в чоловіків стала трохи простішою, взуття нижчим і ширшим, корсаж у жінок вужчим, декольте більшим, спідниці почали розширяти обручами. Після Великої франц. революції почався процес спрощення форм О. пануючих класів Зх. Європи. За його основу було взято О. третього стану (буржуазії, міщан). Цей О. поступово поширився серед пануючих класів ін. континентів.

На гер. Рад. Союзу О. з тканини відомий з часів неоліту. В 1-му тис. до н. е. у скіфс-сарматських племен чоловіки носили сорочки, тканинні й хутряні штани, каптани, гостроверху шапку, чоботи, жінки — широкі сорочки, плащо-подібний верхній О. В Київській Русі особливості в О. відповідали соціальній диференціації суспільства. Князівське вбрання цього часу було довгополе, вільне, багато прикрашене вишивкою, коштовним камінням. Шапки оторочували дорогим хутром. Взуття — червоні сап'янові чоботи. На О. пануючих класів відчувався вплив О. Візантії. О. простого народу, на основі якого в майбутньому формувався О. укр., рос. і білорус. народів, складався з довгої полотняної сорочки прямого крою, сукні, верхнього О., личаків, постолів, чобіт. Верхній О. (переважно плащі-корзно, опанчі) виготовлявся з доморобної вовни, кожухи — з овчини. Найдавніші види прямоспинного О. побутували до поч. 20 ст. в Карпатах, на Поділлі (гунька-манта, бруслук, катанка, киптар, гугля). Давнім слов'янським О. була і полотнянка (зберігалася до поч. 20 ст. на Поліссі, а також у росіян і білорусів), за кроєм подібна до свити. Чоловічим поясним О. були вузькі полотняні штани. О. гипу запасок і горботок був характерним жіночим поясним О. Шапки валяні напівсферичної або конусовидної форми, оздоблені хутром, пізніше з деякими змінами стали елементом традиційного О. росіян, українців і білорусів.

Для рос. чоловічого нар. О. кінця 19 — поч. 20 ст. характерні сорочка-косоворотка навипуск, неширо кі штани — порти. В пд. районах побутувала й тунікоподібна сорочка з розрізом пазухи посередині. Сорочки вишивали або оздоблювали кумачем. Жіночий О. — сорочи і сарафани косоклинні "круглі", з ліфом і фартухи-нагрудни-ки. На Пд. жінки носили й поньо ви (розпашний поясний О.). Плечовий рос. жіночий О.— довгорукавка, шугай, душогрія, козачок, корсетка тощо. Верхній чоловічий і жіночий О.: каптан, старовинний різновид каптана балахон, армяк, тулуп, зіпун тощо. Головні убори: чоловічі — шлик, магерка, картуз, малахай, жіночі — повій-ник, сорока, кокошник та ін. Взуття: лапті, унти, валянки, черевики, постоли, чоботи. Рос. дворянство а поч. 18 ст. носило загальноєв-роп. О.

Для чоловічого укр. нар. О. кінця 19 — поч. 20 ст. типові сорочка з призбируванням, стоячим коміром (на Серед. Придніпров'ї), до гест-ки (на Слобожанщині й на Пд. України), з відкладним коміром (на Поділлі, в зх. областях), штани широкі "наддніпрянські" (в центр. районах України), вузькі (на Поліссі, в зх. областях України), шапки півсферичної форми, стовбуваті, конусоподібні із смушку, повстяні капелюхи, солом'яні брилі. Жіночий нар. О.— сорочки з вставками прямокутної форми (на Серед. Придніпров'ї) або з суцільним рукавом (на Поділлі), до гест-ки (на Пд. України). Вишивка на чоловічих і жіночих сорочках — червоно-чорна (в центр. районах України), жовтогаряча, темно-синя (на Поділлі), багатоколірна (в зх. областях України). Жіночий поясний О.— плахта, запаска та ін., плечовий — керсет та ін. Верхній чоловічий і жіночий О.— біла свита або свита рудого кольору (Серед. Придніпров'я), гуньки та ін. (на Поділлі), вовняні сер-даки, каптани, жупани (в зх. областях). У негоду одягали бурки, киреї та ін. Жіночі головні убори — очіпки, капори, намітки, хустки. Взуття — постоли, черевики, чоботи.

Обов'язковим атрибутом О. укр. старшини 17—18 ст. була сорочка з тонкого полотна або серпанку, за кроєм подібна до народних, вишита шовком, сріблом або золотом, широкі оксамитові або шовкові шаровари, жупан, або опанча, в урочистих випадках — шуба, оздоблена коштовною запоною. Шапки переважно оксамитові, оздоблені хутром соболя, рисі, лисиці з розточиною спереду. Полковники прикрашали головні убори золотими аграфами (пряжками), а гетьмани до аграфів прикріплювали страусове пір'я. Одяг рядових козаків майже не відрізнявся від селянського. В кінці 18 ст. під впливом європ. моди укр. панство почало носити загально-європ. костюм.

У білорусів чоловічий нар. О.— сорочка навипуск, вузькі полотняні штани, свита, жіночий — довга сорочка, смугаста спідниця, безрукавка, фартух. Сорочки прикрашали орнаментом. Обов'язковою складовою частиною чоловічого і жіночого сх.-слов'ян. О. був пояс.

Серед народів СРСР близьким до сх.-слов'янського був О. молдаван-чоловіків, які носили сорочку навипуск, вузькі штани, киптар і кожух, та жінок, що одягали сорочку, широку спідницю, кофту. До поч. 20 ст. відзначався своєрідністю О. народів Прибалтики, Поволжя, Кавказу, Серед. Азії, Сибіру, Півночі. Напр., литовці-чоловіки носили сорочку навипуск, вузькі штани, свиту, жінки — довгу сорочку, спідницю, фартух. Чоловічий О. народів Поволжя (удмуртів, марійців, мордви) здебільшого майже не відрізнявся від рос. О.: жінки одягали довгу сорочку, розпашний або каптанопо-дібний О., шаровари (крім морд-ви-ерзі). Татари Поволжя і башкири носили шаровари, камзол, козакин, бешмет, а жінки — й сорочку-сукню (кюльмек) і нагрудник (кюкрекчі). На Кавказі (в грузинів, вірмен, азербайджанців та ін.) чоловіки носили довгу сорочку, вузькі штани, бешмет, черкеску з газирями,бурку, папаху, жінки— довгу сукню з вузьким ліфом і широким подолом, шаровари, невеличку шапочку, прозоре покривало. Основу нац. О. народів Середньої Азії (киргизів, туркменів, узбеків, таджиків) становили довга сорочка, широкі штани, халат, тюбетейка, чалма або хутряна шапка (у жінок ще й паранджа). Основою О. скотарських народів Сибіру (бурятів, алтайців, хакасів, тувинців) були довга сорочка, широкі штани, халат, безрукавка, чоботи з загнутими носками. Для народів Рад. Півночі (ненців, хан-тів, чукчів, евенків та ін.) характерним був О. з хутра, риб'ячої шкіри, кишок морських тварин. Напр., ненці-чоловіки одягали глухий, з капюшоном, хутром усередину О. (малицю), а поверх нього — такий самий О. хутром назовні (совик), хутряні штани, чоботи (піми) й панчохи; жінки носили кожух з подвійним хутром (назовні та всередину).

За Рад. влади відбулися великі зміни в нац. О. народів СРСР. Стирається різниця в О. робітників, селян та інтелігенції. О. розрізняється не за класовою належністю, а за призначенням (буденний, святковий, спортивний, формений — див., зокрема, Обмундирування військове, тощо). Розвиток науки і техніки зумовлював появу нових, спеціалізованих форм О. Так, напр., у процесі опанування людиною космічного простору створено принципово новий за матеріалом, конструкцією і призначенням О. космонавтів. Сучас. художники-модельєри постійно звертаються до кращих зразків нар. вбрання. Орнамент, колористику, вишивку, мереживо, конструктивні форми нар. О. використовують при моделюванні сучас. костюма. Моделі О. розробляються в будинках моделей, спеціалізованих ін-тах (зокрема, Укр. ін-ті асортименту легкої пром-сті і культури одягу). Моду О. пропагують спец. журнали (в т. ч. на Україні збірник "Краса і мода"). Близький до сх.-слов'янського національний О. пд. слов'ян (болгар, сербів, хорватів, чорногорців, словенців, македонців) і західних (поляків, чехів, словаків, лужичан). Напр., болгари-чоловіки на Пд. і Зх. Болгарії носили довгу сорочку, вузькі штани, суконний верхній О. переважно білого кольору, а в ін. районах — коротку сорочку, широкі штани і суконний верхній О. здебільшого чорного кольору, жінки — поверх довгої сорочки одягали розпашний поясний О. типу запаски або сукню типу сарафана (сукман, сая) та фартух. До пд.-слов'ян. О. близький нац. О. румунів і албанців. Із зх. слов'ян чехи-чоловіки, напр., носили коротку сорочку з відкладним коміром і чорним бантом, вузькі короткі шкіряні штани, жінки — оздоблену мереживом сорочку, широку спідницю, зашнуровану безрукавку. До поч. 20 ст. у Зх. Європі нац. О. побутував серед селян і частини міщан. До складу нац. чоловічого О. французів, італійців, іспанців, німців входили сорочка з відкладним коміром, короткі широкі й вузькі (напр., у іспанців, італійців, німців) або довгі вузькі (напр., у французів) штани, барвиста безрукавка і куртка, жіночого — сорочка, спідниця, фартух, безрукавка, кофта і сукня. О. скандінавських народів (шведів, норвежців, фіннів) відрізнявся від О. ін. народів Зх. Європи наявністю більш закритих форм верхнього О., що краще зберігають тепло. Оригінальні форми нац. О. були в народів Великобританії. Напр., шотландці-чоло-віки носили коротеньку картату спідницю і плед, жінки — однотонну спідницю, блузу і плед. У країнах Азії і Африки у селян до серед. 20 ст. значною мірою побутував нац. О. Напр., китайці носили О. переважно синього кольору — штани, розпашну натільну кофту, безрукавку, куртку, халат. Корейці мали О. переважно білого кольору — шаровари, куртку, халат, а жінки ще, крім того, довгу спідницю, підперезану вище талії широким поясом, коротку кофту. Монголи носили коротку сорочку, штани, безрукавку, довгий халат, чоботи з загнутими носками. Нац. О. в'єтнамців — шаровари, куртка, солом'яний капелюх. Типовим О. індонезійців є каїн (полотнище барвистої тканини), саронг (прямокутний шмат тканини, зшитий по вертикалі), коротка куртка і широкий пояс. Основу О. народів Індії становлять: у чоловіків — дхоті (настегнова пов'язка у вигляді коротких штанів), сорочка, куртка, тюрбан; у жінок — сарі (довгий шмат тканини), спідниця, шаровари, кофта. Японці носять кімоно, білу настег-нову пов'язку (сита-обі), штани, коротку куртку (хапі), солом'яний плащ. Араби-чоловіки одягають білу сорочку, штани, плащ, сандалі; жінки (зокрема, єгиптянки) — довгу сукню. О. корінного негроїдного населення Африки був: у чоловіків — настегнова пов'язка, плащ (карос), у жінок — фартух. Під впливом європейців та арабів африканці в містах почали носити сорочки, штани тощо. Майже не зберігся традиційний О. корінного населення Австралії, Океанії та Америки. Австралійці і тасманійці носили настегнову пов'язку, плащ із шкіри звірів, вузькі пояси. Корінне населення Океанії носило тканий і плетений О., оздоблений пір'ям. О. ескімосів Пн. Америки був близький до О. народів Півночі СРСР. Індіанці пн.-зх. узбережжя Пн. Америки носили накидку з лика або пуху гірських кіз, індіанці прерій і пн.-сх. районів (зокрема, ірокези) — настегнову пов'язку, фартух, спідничку, плащ, пояс із замші або хутра, а пд.-сх. районів — такий самий О. з шкіри, пальмового листя, кори і пір'я. Індіанці Пд. Америки (зокрема, араукани) одягали шмат тканини, що закріплювався поясом (чирипі), та широкий довгий плащ з прорізом для голови (пончо).

Сучас. народи Америки успадкували елементи О. індіанців та європейців. Напр., мексіканці-чоловіки носять білу сорочку, штани, барвисту накидку (сароме), широкополий солом'яний капелюх (сомбреро), індіанські сандалі (гуарачес), жінки — бавовняну блузу, вузьку спідницю, барвисту шаль (рабосо). Аргентінці-чоловіки одягають сорочку, широкі шаровари, індіанське пончо, шкіряний пояс, хустку на шию, м'які чоботи, жінки — спідницю та шаль. В наш час О. народів світу поступово все більше набуває спільних рис.

Гігієнічні вимоги до одягу. О. захищає тіло людини від негативних впливів зовн. середовища, дає змогу підтримувати температуру повітря під О. на рівні 28—32°, а вологість на рівні 20—40% . О. зменшує тепловтрати організму, зберігає його енергетичні ресурси. Крім того, О. захищає шкірний покрив від мех. і хім. ушкоджень, пилу і бруду. Осн. гігієнічними вимогами до О. є відповідність його теплозахисної здатності й повітропроникності до клімату, інтенсивності м'язової праці, особливостей статі, віку, стану здоров'я людини тощо. Конструкція і крій О. повинні забезпечувати максимальну свободу рухів, не утруднювати дихання і кровообіг.

Іл. див. на окремих аркушах, с. 504—505.

Літ.: Маслова Г. С. Народная одежда русских, украинцев и белорусов в XIX — начале XX в. В кн.: Восточнославянский этнографический сборник. М., 1956; Косвен М. О. Очерки истории первобытной культуры. М., 1957; Українське народне мистецтво. Вбрання. К., 1961; Киреева Е. В. История костюма. М., 1976; Матейко К. І. Український народний одяг. К., 1977; Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів, ч. 1—2. К., 1978.

В. В. Миронов.

Одяг - leksika.com.uaОдяг - leksika.com.uaОдяг - leksika.com.uaОдяг - leksika.com.ua

Одяг - leksika.com.ua

Одяг - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази