Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow соц-спер arrow СОЦІОЛОГІЯ
   

СОЦІОЛОГІЯ

(від лат. societas — суспільство і грец.— вчення) — наука про закономірності виникнення і розвитку соціальних утворень (різних за складністю систем, форм спільності, соціальних інститутів, процесів). Поєднуючи теор. та емпіричні засоби, С. досліджує взаємозв'язок різних сторін сусп. життя, конкретно-істор. особливості соціальної поведінки груп та індивідів. Початок наук. С. поклало відкриття К. Марксом та Ф. Енгельсом матеріалістичного розуміння історії (див. Історичний матеріалізм). Визнання визначальної ролі способу виробництва в житті суспільства дало змогу зрозуміти закономірний процес зміни суспільно-економічних формацій, детально дослідити структуру кожної з них, виявити залежність способу життя, соціально-політ. відносин, суспільної свідомості в кінцевому підсумку від панівного типу сусп. виробництва. Застерігаючи від побудови апріорних, умоглядних схем істор. процесу, від схоластичного теоретизування, основоположники марксизму-ленінізму надавали великого значення емпіричному (фактичному) обгрунтуванню соціально-наук. знання. С. в СРСР та ін. соціалістичних країнах особливо інтенсивно розвивається з 60-х рр. В 1958 створено соціологічну асоціацію СРСР, яка ввійшла до Міжнар. соціологічної асоціації (засн. 1949). Організовано ряд н.-д. установ і груп, які вивчають проблеми С, зокрема на Україні — відділ С. в Ін-ті філософії АН УРСР. Соціологічні дослідження в країнах соціалістичної співдружності спрямовано на розв'язання проблем соціалістичного і комуністичного будівництва, вдосконалення соціалістичного способу життя, дослідження соціальних змін у праці, побуті, дозвіллі, ціннісних орієнтаціях різних верств населення під впливом науково-технічного прогресу, подолання соціальних відмінностей, формування нової людини. Поглиблюється предметна спеціалізація С, набувають розвитку такі її галузі, як С. праці, С. міста, С. села, С. освіти, С. сім'ї, С. спорту, С. масової комунікації тощо. Сучас. соціологічна наука є системою знань, у якій розрізняють три щільно пов'язані між собою рівні: загально соціологічну теорію (істор. матеріалізм), спец. соціологічні теорії серед. рівня (наприклад, теорії соціальних переміщень, соціалізації особи, ціннісних орієнтацій) та емпіричні соціологічні дослідження конкретних соціальних явищ і процесів. Ускладнення сусп. взаємозв'язків, інтенсифікація виробництва, вдосконалення управління за умов зрілого соціалізму вимагають різнобічної соціальної інформації, стимулюють розвиток соціальної статистики, створення спеціалізованої соціологічної служби в пром-сті, держ. апараті, розгортання прикладних досліджень у С. У комплексі з ін. суспільними науками С. покликана забезпечувати теор. фундамент для наук. управління сусп. розвитком.

Бурж. С. почала формуватися в середині 19 ст. під впливом позитивізму і відзначалася історико-еволюц. характером. Залежно від того, що проголошувалося вирішальним чинником сусп. розвитку, в ній склалися такі осн. напрями: географічний (географічна школа в соціології), расово-антропологічний, біоорганічний (органічна теорія суспільства і держави), психологічний (біхевіоризм), соціальний дарвінізм. У 90-х рр.

19 ст. відбулася переорієнтація соціологічних досліджень: відмова від порівняльно-істор. опису глобальних сусп. систем, перехід до аналітичних пошуків первинних елементів соціального — чистих форм спілкування, колективної свідомості, взаємодії соціальних інститутів тощо. З 20-х рр.

20 ст. дедалі більше поширюються емпіричні дослідження, вдосконалюється їхня методика і техніка. Бурж. С. виконує не лише ідеологічну функцію, теоретично обґрунтовуючи інтереси та цілі пануючого класу, а й розвиває свої соціально-тех. функції, розв'язуючи численні прикладні завдання по оптимі-зації управління фірмами, запобіганню локальним соціальним конфліктам, удосконаленню реклами і пропаганди тощо. Вузька спеціалізація дослідницької роботи виявилась у відособленні окремих соціологічних дисциплін, а відсутність надійної методологічної основи (загально соціологічної теорії) та підпорядкованість досліджень інтересам монополістичного капіталу зумовили глибоку ідейну кризу сучас. бурж. С. Марксистсько-ленінська С. диференційовано підходить до оцінки надбань немарксистської С. Критично використовуючи вироблені нею прийоми емпіричного дослідження і велику соціологічну інформацію про різні сторони життя бурж. суспільства, вона рішуче бореться проти ненаук., реакційних ідей та концепцій бурж. С, непримиренно ставиться до будь-яких ідейно-теор. компромісів з бурж. соціологами.

Літ.: Социология в СССР, т. 1—2. М., 1962—65; Чагин Б. А. Очерк истории социологической мысли в СССР (1917—1969). Л., 1971; Рабочая книга социолога. М., 1976; Критика современной буржуазной теоретической социологии. М., 1977; Социология и современность, т. 1—2. М., 1977; Социология и проблемы социального развития. М., 1978; История буржуазной социологии первой половины XX в. М., 1979; Основы марксистско-ленинской социологии. М.. 1980; Советская социология, т. 1—2. М., 1982.

В. П. Чорноволенко.

 

Схожі за змістом слова та фрази