Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow авін-аги arrow АВТОМАТИЧНА ТЕЛЕФОННА СТАНЦІЯ
   

АВТОМАТИЧНА ТЕЛЕФОННА СТАНЦІЯ

(АТС) - телефонна станція, що забезпечує автоматичне з'єднання абонентів телефонної мережі. АТС поділяють на міські, сільські (внутрішньорайонні), уста-новські, корабельні, шахтні та спец. призначення. Залежно від типу комутаційних (з'єднувальних) пристроїв розрізняють АТС машинної, крокової, декадно-крокової, релейної, координатної, квазіелектронної та електронної систем. Осн пристроями машинних, крокових та декадно-крокових АТС є реле та машинні й крокові шукачі, координатних АТС - багаторазові координатні з'єднувачі та релейні керуючі пристрої - маркери й регістри. В електронних АТС всі пристрої розмовного тракту і керуючі пристрої складаються з електронних елементів; у квазієлектронних АТС - відповідно з герконів (герметичних контактів) та електронних елементів. Ємність АТС збільшують, застосовуючи групові шукачі. В СРСР, у тому числі в УРСР, серед міських найпоширенішими є АТС декадно-крокової (мал.) і координатної систем, повна ємність кожної з яких 10 000 номерів. АТС дають змогу абонентам самостійно (користуючись певним кодом) здійснювати також міжміські телефонні з'єднання. Спец. апаратура АТС фіксує тривалість таких розмов, провадить необхідні розрахунки. За 1970-75 ємність міських АТС в СРСР збільшилась у 1,56 раза, на Україні - в 1,65 раза; ємність сільських АТС - відповідно в 1,58 і 1,77 раза. В. А. Балезін.

 

Схожі за змістом слова та фрази