Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РЕШЕТИЛІВСЬКІ СТАТТІ 1709
   

РЕШЕТИЛІВСЬКІ СТАТТІ 1709

- договірні умови про політ, і прав, становище Гетьманщини у складі Рос. д-ви. Підписані Петром І 17.VIІ 1709 у вигляді Рішительного указу в обозі під Решетилівкою (тепер смт Полт. обл.) у відповідь на «Просительні статті» (14 пунктів) нового гетьмана 1.1. Скоропадського. Фактично це були настанови для укр. гетьмана. Тексти Решетилів. статей формально не позбавляли ані гетьмана, ані Генеральну військ, раду, ані Раду старшини кол. повноважень. Однак за змістом новий акт зробив такі повноваження нездійсненними, паперовими. Укр. полки фактично переходили під повний контроль рос. військ, які Петро І самочинно ввів в Україну (ст. 2). Формально воєводам щодо «малоросів» приписувалося «прав їх і вольностей не порушувати, в суди і розправи їх не вступати» (ст. 5). Насправді ж діяльність Ген. військ, ради була під наглядом представника рос. царя (ст. 7). Втрачалися і повноваження гетьмана чи самовряд. козац. органів на вирішення деяких питань адм.-тер. поділу Гетьманщини. Відмовив самодержець і в проханні повернути артилерію, захоплену рос. армією під час розгрому Батурина 1708 (ст. З, 4), звільнити укр. населення від постоїв цар. війська (ст. 6). Під приводом «засудження зрадників-січовиків» і з метою запобігти можливості їх повернення на Січ та зібрань бунтівників цар заборонив мешканцям порогів полювання, рибальство, торгівлю сіллю тощо (ст. 9). Питання про податки і збори цар залишив відкритим до отримання дод. відомостей (ст. 11). Водночас Петро І наказував воєводам не допускати свавілля з боку рос. війська щодо жителів Гетьм. України (ст. 7). Втручання рос. воєвод у внутр. справи Гетьманщини допускалося у поодиноких випадках і тільки за згодою місц. полковників або ін. козац. старшини. Гетьм. сердюцькі й компанійські полки приписувалося поставити на утримання у місцях, не зруйнованих війною, та виплачувати їм жалування у повному розмірі (ст. 11). Важливе значення для ефективності управлін. діяльності гетьмана і Ген. військ, ради мала вказівка царя надалі надсилати укази і розпорядження від самодержця, Малорос, приказу або від міністрів, яким ці справи підпорядковані, виключно на ім'я гетьмана (ст. 13). Обіцянка рос. царя трохи згодом підписати справжні «статті» (договірні умови) так і не була виконана.

Літ.: Маркевич H. А. История Малороссии, т. 3. М., 1842; Источники Малорос, истории, собранные Д. Н. Бантышем-Каменским, ч. 2, М., 1858; Коструба Т. Гетьман Іван Скоропадський 1708-22. Л., 1932; Мироненко О. М. Вітчизн. конституціоналізм від І. Мазепи до К. Розумовського (1687-1764). «Вісник АПНУ», 2000, № 1.

О. М. Мироненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази