Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дрез-дуй arrow ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939- 45
   

ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939- 45

- найбільша в історії війна, підготовлена силами міжнар. реакції й розв'язана найагресивнішими імперіалістичними державами- гітлерівською Німеччиною, фашист. Італією й мілітаристською Японією. У війну тією чи іншою мірою було втягнуто 61 д-ву, понад 80% населення земної кулі. Воєнні дії велися на тер. 40 країн, а також на мор. і океанських театрах. Д. с. в. виникла всередині капіталістичного світу в результаті різкого загострення суперечностей між його провідними д-вами. Д. с. в. почалася як сутичка двох капіталістичних коаліцій. З боку д-в фашист. блоку (див. "Анти-комінтернівський пакт") війна за політ. цілями протягом усього її часу мала загарбницький характер. З боку капіталістичних д-в, які боролися проти фашист. агресорів і їхніх союзників, характер війни поступово змінювався. Вступ Рад. Союзу у війну проти д-в фашист. блоку, які напали на нього, й створення антигітлерівської коаліції остаточно ствердили справедливий, антифашист. характер війни.

Нім. монополістичний капітал під приводом ліквідації Версальсько-Вашінгтонської системи прагнув до переділу світу на свою користь. Зі встановленням 1933 фашист. диктатури Німеччина стала головною ударною силою міжнар. імперіалізму. Агресивні плани її правлячих кіл були спрямовані передусім проти СРСР, на ліквідацію першої соціалістичної д-ви, на поневолення й знищення цілих народів, створення в світі "нового порядку" на основі людиноненависницької ідеології фашизму. Нацистська програма завоювання світового панування й подібні плани імперіалістів Італії та Японії становили загрозу й для Великобританії, Франції та США. Проте правлячі кола цих країн, спонукувані почуттям класової ненависті до Рад. д-ви, під виглядом "невтручання" й "нейтралітету" здійснювали, по суті, політику заохочування фашист. агресорів, прагнучи спрямувати їхній удар проти СРСР. Ця політика сприяла не тільки відродженню, а й прискореному зростанню воєнно-пром. потенціалу нім. мілітаризму, держав фашистського блоку Японія на поч. 30-х рр. окупувала значну частину тер. Пн.-Сх. Китаю, Італія 1935 - Ефіопію, 1939 - Албанію, Німеччина 1938 захопила

Австрію (див. Аншлюс), частину Чехословаччини (див. Мюнхенська угода 1938), 1939 - всю Чехо-словаччину, Клайпедську обл. Литви. Великобританія і Франція, розраховуючи на зіткнення Німеччини з СРСР, відмовилися від запропонованих Рад. Союзом системи колективної безпеки в Європі і заходів для приборкання фашист. агресорів. На Московських переговорах 1939, в т. ч. на переговорах військ. місій СРСР, Великобританії і Франції, зх. д-ви не пішли на угоду з Рад. Союзом про взаємодопомогу проти агресії. В умовах, які створилися, СРСР змушений був погодитися на укладення договору про ненапад з Німеччиною (серпень 1939). Використавши імперіалістичні суперечності між капіталістичними д-вами, Рад. Союз запобіг тим самим створенню єдиного ворожого йому фронту, добився вкрай необхідної відстрочки війни, яка дала змогу зміцнити обороноздатність країни.

Напередодні Д. с. в. нім. фашизм створив могутню воєнну машину. Чисельність збройних сил фашист. Німеччини на 1.ІХ 1939 досягла 4,6 млн. чол. Вона мала 26 тис. гармат і мінометів (без зенітної артилерії), 3195 танків, 4093 бойові літаки, 107 бойових кораблів осн. класів (у т. ч. 57 підводних човнів). Стратегія нім. верховного командування базувалася на концепції "блискавичної війни", згідно з якою перемога мала бути здобута за найкоротший строк до повного розгортання противником його збройних сил і воєнно-екон. потенціалу.

Д. с. в. почалася 1.IX 1939 нападом фашистської Німеччини на Польщу. 3.ІХ Великобританія і Франція оголосили війну Німеччині. До складу англо-франц. коаліції увійшли брит. домініони й колонії (З.ІХ - Австралія, Нова Зеландія, Індія, 6.IX - Південно-Африканський Союз; 10.IX - Канада та ін.). Величезна перевага нім. вермахту, незакінченість розгортання польс. збройних сил, відсутність допомоги з боку Великобританії і Франції, слабкість вищого військ. керівництва поставили польс. армію перед катастрофою. Тер. Польщі окупували нім. війська.

17.IX 1939 за рішенням Радянського уряду війська Червоної Армії перейшли кордон Польської д-ви, що розпалася, й почали визвольний похід на Зх. Україну і Зх. Білорусію, щоб узяти під захист життя й майно укр. і білорус. населення, яке прагнуло до возз'єднання з рад. республіками (див. Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі), й не допустити дальшого поширення агресії. Уряди Великобританії й Франції до травня 1940 продовжували лише в дещо зміненому вигляді довоєнний зовнішньополіт. курс, як і раніше розраховуючи спрямувати агресію Німеччини проти СРСР. Протягом цього періоду, названого "дивною війною", англо-франц. війська фактично бездіяли, в той же час фашист. Німеччина вела активну підготовку до наступу проти країн Зх. Європи. 9.IV 1940 нім.-фашист. війська окупували Данію. Того самого дня вони вдерлися в Норвегію; при сприянні т. з. "п'ятої колони" гітлерівці окупували країну. 10. V фашисти захопили Люксембург, І4.V - Нідерланди. 10.V 1940 нім.-фашист. війська почали наступ на Францію. Гол. удару вони завдали через Арденнські гори в обхід "Мажіно лінії" з Пн., через Пн. Францію. Прорвавши оборону в районі Седана, танк. з'єднання нім.-фашист. військ 20.V вийшли до Ла-Маншу. 14.V капітулювали збройні сили Нідерландів. Бельг. армію, брит. експедиційні сили й частину франц. армії було відрізано у Фландрії. 28.V капітулювала бельг. армія. Англійським і частині франц. військ, блокованим у районі Дюнкерка, вдалося евакуюватись у Великобританію. На поч. червня нім.-фашист. війська прорвали фронт на річках Соммі й Ені. Не вичерпавши можливостей опору, франц. армія склала зброю. 14.VІ нім. війська без бою зайняли Париж. 22.VІ 1940 Франція підписала акт про капітуляцію (див. Комп'єнське перемир'я 1940). У кін. червня 1940 в Лондоні було створено патріотичну орг-цію "Вільна Франція", очолювану III. де Голлем. 10.VІ 1940 у війну проти Великобританії і Франції вступила Італія. Італ. війська в серпні захопили Брит. Сомалі, частину тер. Кенії й Судану, в серед. вересня вдерлися з Лівії в Єгипет, намагаючись пробитися до Суеца. Проте незабаром їх було зупинено, а в грудні 1940 розбито англ. військами. Почату в жовтні 1940 спробу італійців розвинути наступ з Албанії у Грецію грец. армія відбила. У січні - травні 1941 брит. війська при підтримці повсталого населення й місц. партизанів вигнали італійців з Брит. Сомалі, Кенії, Судану, Ефіопії, Італ. Сомалі, Ерітреї. На Середземному м. італ. флот зазнав відчутних втрат. На поч. 1941 у Пн. Африку на допомогу італ. військам прибув нім. Афр. корпус на чолі з ген. Е. Роммелем. У 2-й пол. квітня італо-нім. війська досягли лівійсько-єгип. кордону. В цей же період япон. війська почали окупацію пд. районів Китаю, захопили пн. частину Франц. Індокитаю. Після поразки Франції уряд Великобританії почав організацію ефективної оборони. Уряд США, переглядаючи свій зовнішньополіт. курс, усе більше підтримував Великобританію. Навесні 1941 США ввели війська в Гренландію, влітку - в Ісландію. В серпні 1940 почалися масовані удари нім. авіації по містах Великобританії, одночасно активізувалися дії нім. ВМС в Атлантичному ок. Проте осн. увагу фашист. керівництво приділяло підготовці війни проти СРСР. 27.IX Німеччина, Італія і Японія підписали воєнно-політ. Берлінський пакт 1940. Навесні 1941 Німеччина здійснила агресію на Балканах, окупувавши Болгарію, Грецію й частину Югославії, де розгорнулася визвольна боротьба проти окупантів. З 20.V по 1.VІ нім.-фашист. війська захопили о. Кріт. У 1940 до Берлінського пакту приєдналися Угорщина, Румунія, Словаччина, 1941 - Болгарія, Фінляндія.

З наростанням загрози імперіалістичної агресії Рад. Союз вживав усіх заходів для зміцнення своєї обороноздатності. Рад. народ під керівництвом Комуністичної партії виконав титанічну роботу по підготовці країни до відсічі можливої агресії. 22.VІ 1941 фашист. Німеччина віроломно напала на Рад. Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941-45, яка стала найважливішою частиною Д. с. в. Вступ СРСР у війну визначив її якісно новий етап, привів до консолідації всіх прогресивних сил світу в боротьбі проти фашизму, вплинув на політику провідних світових д-в. З перших же днів фашист. агресії проти СРСР про свою солідарність із справедливою боротьбою рад. народу заявили широкі нар. маси, різні країни планети, комуністичні й робітн. партії, які в умовах фашист. окупації приступили до розгортання Руху Опору. 2.VII 1941 було укладено угоду між СРСР і Великобританією про спільні дії, 2.VIII 1941 - між СРСР і США про воєнно-екон. співробітництво й надання матеріальної підтримки СРСР. 14.VПІ 1941 США й Великобританія обнародували Атлантичну хартію, до якої 24.IX приєднався СРСР. Щоб запобігти небезпеці створення фашист, опорних баз на Близькому Сході, англ. і рад. війська в серпні - вересні 1941 вступили в Іран. Цими спільними воєнно-політ. акціями було покладено початок створенню антигітлерівської коаліції.

Проти СРСР фашист. Німеччина кинула осн. сили своєї воєнної машини. Рад.-нім. фронт став гол. фронтом Д. с. в. Незважаючи на те, що фашист. війська в перші місяці війни проти СРСР захопили значну рад. територію, Німеччині не вдалося здійснити стратегічні цілі, передбачені-"Барбаросса" планом. У ході стратегічної оборони влітку й восени 1941 рад. війська чинили ворогові стійкий опір, виснажили й знекровили сили фашист. армії (див. Київська оборонна операція 1941, Ленінградська битва 1941-44, Одеська оборона 1941, Севастопольська оборона 1941-42). В результаті контрнаступу рад. військ під Москвою (див. Московська битва 1941- 42) і заг. наступу 1941-42 остаточно зазнав краху фашист. план "блискавичної війни". Ця перемога мала всесвітньо-істор. значення: вона розвіяла міф про непереможність фашист. вермахту, поставила фашист. Німеччину перед необхідністю ведення затяжної війни, дала могутній поштовх антифашист. Рухові Опору, що об'єднав різні верстви населення окупованих країн. Провідною силою його став робітн. клас, керований компартіями. Міцніло антифашист. підпілля в таборі держав-агресо-рів. Активними учасниками європ. Руху Опору були рад. громадяни (військовополонені й насильно вивезені на примусові роботи). 7.XII 1941 Японія раптовим нападом на амер. Військ. базу Перл-Харбор у Тихому ок. розв'язала війну проти США. 8.XII війну Японії оголосили США, Великобританія та ряд ін. д-в; 11.XII фашист. Німеччина й Італія оголосили війну США. Д-ви антифашист. коаліції підписали Декларацію 26 держав 1942. 26.У 1942 СРСР і Великобританія підписали договір про союз проти Німеччини і її сателітів. 11.VI СРСР і США уклали угоду про принципи взаємної допомоги у веденні війни. Влітку 1942 нім.-фашист. командування почало новий наступ на рад.-нім. фронті. В серед. липня 1942 почалася Сталінградська битва 1942- 43 - одна з найвизначніших битв Д. с. в. Англ. війська в цей час проводили епізодичні бомбардування окремих міст Німеччини, вели зі змінним успіхом бої в Пн. Африці. На тихоокеанському театрі Японія зуміла досягти панування на морі й окупувала Сянган, Бірму, Малайю, Філіппіни, о-ви Індонезії та ін. Нарощування амер. сил на Тихому ок. з 1-ї пол. 1942 поступово привело до зміни співвідношення сил на користь союзників. Після поразок у мор. боях у Кораловому м. та біля о. Мідуей (1942) япон. флот перейшов до оборони. 19.XI 1942 почався контрнаступ рад. військ під Сталінградом, який завершився оточенням і розгромом 330-тисячного угруповання військ противника. Перемога рад. військ привела до докорінного перелому в Д. с. в., потрясла фашист. Німеччину, підірвала її військ. і політ. престиж в очах її союзників. Захопивши ініціативу, Рад. Армія завдала взимку й навесні 1943 нищівних ударів противникові на Пн. Кавказі, в Донбасі, під Ленінградом та на ін. ділянках фронту. Розгром нім.-фашист. військ у Курській битві 1943 примусив фашист. Німеччину остаточно перейти до стратегічної оборони. Рад. Армія розгорнула успішний стратегічний наступ на всьому рад.-нім. фронті. Зокрема було визволено Лівобережну Україну й форсовано Дніпро (див. Битва за Дніпро 1943). Перемоги Рад. Армії небачено піднесли міжнар. авторитет СРСР, серйозно підірвали міць Німеччини, змінили воєнно-політ. обстановку на всіх фронтах Д. с. в. Кількість д-в, що оголосили війну Німеччині, з червня 1941 по грудень 1943 зросла з 15 до 36. Успіхи Рад. Союзу визначили дальшу консолідацію антифашист. сил. Важливими етапами в зміцненні антигітлерівської коаліції стали Моск. конференція міністрів закорд. справ (жовтень 1943) й Тегеранська конференція 1943.

З осені 1942 активізувалися бойові дії Великобританії і США. Після перемоги в Ель-Аламейнській операції 1942 союзники до серед. листопада зайняли тер. Марокко, Алжіру, вступили в Туніс. Навесні 1943 англо-амер. війська оволоділи Тунісом і Бізертою, добилися капітуляції італо-нім. військ на п-ові Бон. 10.VІІ 1943 амер. і англ. війська висадилися на о. Сіцілія, а на поч. вересня - на Апенінському п-ові, не зустрівши серйозного опору з боку італ. військ. 25.VІІ фашист. уряд Муссоліні було скинуто. Новий італ. уряд З.ІХ підписав перемир'я з США й Великобританією, 13-Х - оголосив війну Німеччині. Почався розпад фашист. блоку. Англо-амер. сили, які висадилися в Італії, розгорнули наступ проти нім.-фашист. військ, але не змогли зламати їхню оборону й у грудні 1943 припинили активні дії. Восени 1942 союзники почали наступ на Тихому ок. Протягом 1943 амер. війська висадилися на Новій Гвінеї, захопили Алеутські о-ви, завдали відчутних ударів япон. військово-мор. і торг. флотам.

Однак, незважаючи на деяку активізацію дій союзників у Європі й Азії, вирішальна роль в остаточному розгромі фашист. блоку належала рад. народові та його Збройним Силам. У 1944 рад. війська розгромили великі сили противника під Ленінградом і Новгородом, ліквідували блокаду Ленінграда, визволили тер. Правобережної України (див. Львівсько-Сандомирська операція 1944), вийшли до передгір'я Карпат, визволили Крим. п-ів, вступили на тер. Румунії. Наступ рад. військ на Карельському перешийку й у Пд. Карелії змусив Фінляндію вийти з фашист. блоку й 4.III 1945 оголосити війну Німеччині. В результаті Білоруської операції 1944 було визволено всю тер. Білорусії, значну частину Литви. Рад. війська за участю Війська Польського почали визволення Польщі. В результаті Яссько-Кишинівської операції 1944 було визволено тер. Молдавії й значну частину Румунії. 23.VІI 1944 трудящі Румунії повалили військ.-фашист. диктатуру Й. Антонеску (див. Народне збройне повстання 1944 в Румунії); новий уряд Румунії оголосив війну Німеччині. Вступ рад. військ на болг. територію активізував боротьбу трудящих країни. В Болгарії вибухнуло Вересневе народне збройне повстання 1944, в результаті якого було скинуто мо-нархо-фашист. режим і створено уряд Вітчизн. фронту, який оголосив війну Німеччині. 29.VIII почалося Словацьке національне повстання 1944, в якому взяли активну участь рад. партизани, направлені на прохання ЦК КПЧ Українським штабом партизанського руху. Рад. війська разом з чехосл. добровольчим корпусом під командуванням Л. Свободи, прагнучи подати допомогу повсталим, 20.IX почали визволення Чехословаччи-ни. Водночас частини Нар.-визвольної армії Югославії при активній участі Рад. Армії приступили до визволення Югославії (див. Белградська операція 1944). В жовтні 1944 рад. війська почали визволення Угорщини. Утворений на очищеній від фашист. військ угор. території Тимчасовий нац. уряд 28.XII 1944 оголосив війну Німеччині. В результаті наступу Рад. Армії на Пд. Сх. Європи склалися умови для визволення Албанії й Греції. В 1944 Рад. Армія визволила пн.-сх. райони Норвегії, подавши допомогу норв. народові. Міжнар. і воєнна обстановка, що склалася до літа 1944, свідчила про можливість визволити всю Європу силами СРСР. Така перспектива непокоїла правлячі кола США й Великобританії і змусила їх прискорити відкриття другого фронту, здійснити вторгнення в Зх. Європу через Ла-Манш. 6.VІ союзники (англо-амер. і канадські д-зії) висадились у Нормандії, 15.VІІІ амер.-франц. частини - у Пд. Франції. Наступ військ, які висадилися, проходив в обстановці активізації антифашист. боротьби у Франції. 19VIIІ почалося Паризьке повстання 1944; до моменту підходу союзницьких частин столиця була в руках франц. патріотів. 16.XII 1944 фашист. війська почали наступ в Арденнах, завдали серйозної поразки 1-й амер. армії й поставили англо-американців у скрутне становище (див. Арденнська операція 1944-45). На поч. 1945 на рад.-нім. фронті розгорнувся могутній наступ рад. військ від Балтійського м. до Карпат. За настійним проханням військ.-політ. керівництва союзних д-в у зв'язку з тяжким становищем англо-амер. військ в Арденнах Ставка Рад. Верх. Головнокомандування почала наступ на Віслі й у Сх. Пруссії достроково - 12- 14.I 1945. У Вісло-Одерській операції 1945 рад. війська розгромили нім.-фашист. угруповання між Віслою й Одером, визволили значну частину тер. Польщі. В результаті Східно-Прусської операції 1945 рад. війська вийшли на узбережжя Балтійськогом. В лютому - 1-й пол. квітня було визволено Балтійське узбережжя від Данціга до Одеру. Наступ рад. військ дав змогу союзникам розгорнути успішні дії в Зх. Німеччині й Італії. В цих умовах для координування дій проти фашист. Німеччини й розв'язання питань післявоєнного устрою відбулася Кримська конференція 1945. Протягом січня - березня війська союзників зайняли територію на лівому березі Рейну, форсували його, на поч. квітня оточили до 20 нім. д-зій у Рурі. В 2-й пол. квітня - на поч. травня союзники досягли Ельби, вступили в Чехословаччину й Зх. Австрію. 16.IV почалася Берлінська операція 1945. в результаті якої було розгромлено найбільше угруповання противника. 25.IV рад. війська вийшли до м. Торгау на Ельбі, де з'єдналися з частинами 1-ї амер. армії. 6-11. V війська трьох рад. фронтів розгромили останнє нім.-фашист. угруповання й завершили визволення Чехо-словаччини (див. також Народне повстання 1945 в Чехії). Опівночі 8.V у передмісті Берліна Карлс-горсті представники нім. верховного командування підписали акт про беззастережну капітуляцію збройних сил фашист. Німеччини (див. також Нюрнберзький процес). У травні 1945 з усієї коаліції агресивних д-в, які розв'язали війну, продовжувала боротьбу лише Японія. На Потсдамській конференції 1945 поряд з обговоренням європ. проблем було приділено велику увагу обстановці на Далекому Сході. 8.VІІІ 1945 СРСР, вірний своєму союзницькому обов'язкові, оголосив війну Японії. 10.VIII у війну проти Японії вступила МНР. Рад. війська разом з військами МНР розгромили япон. Квантунську армію. В результаті було визволено пн.-сх. частину Китаю, Пн. Корею, стимульовано широкий розвиток нац.-визвольного руху в Пн.-Сх. Азії. У серпні утворилася Індонез. Республіка, у вересні - Демократична Республіка В'єтнам (див. Серпнева революція 1945 у В'єтнамі). Напередодні вступу СРСР у війну з Японією СІІІА 6 і 9.VIII вперше застосували нову зброю, скинувши дві атомні бомби на міста Хіросіму й Нагасакі, що не було викликано воєнною необхідністю. 2.IX 1945 Японія підписала акт про капітуляцію (див. також Токійський процес). Д. с. в. закінчилася. Розгром ударних сил міжнар. імперіалізму докорінно змінив розстановку політ. сил у світі, визначив увесь його післявоєнний розвиток. Найважливішим підсумком війни стало зростання міжнар. авторитету і впливу Рад. д-ви. Перемога, здобута при вирішальній ролі СРСР, сприяла революц. перетворенням у багатьох країнах Європи й Азії. Виникла світова система соціалізму, яка стала одним з вирішальних факторів розвитку людства. Д. с. в. привела до дальшого поглиблення загальної кризи капіталізму. Екон. і воєнно-політ. центр імперіалізму перемістився з Європи до США. Співвідношення сил на міжнар. арені змінилося на користь соціалізму. Зріс вплив комуністичних і робітн. партій, світовий комуністичний і робітн. рух піднявся на новий, вищий ступінь. Перемога над фашизмом викликала зростання нац. самосвідомості народів, нову могутню хвилю нац.-визвольного руху, що привів до розпаду колоніальної системи імперіалізму. Д. с. в. була найруйнівнішою з усіх воєн. Лише в Європі матеріальні збитки (за неповними даними) обчислюються в 260 млрд. дол. (у цінах 1938). Загинуло понад 50 млн. чол. Найбільших жертв зазнав Рад. Союз, який втратив понад 20 млн. чол. Радянсько-нім. фронт був гол. фронтом Д. с. в. Саме на цьому фронті було знищено військ. міць фашист. блоку. Це було результатом керівної й організуючої ролі КПРС, безприкладного масового героїзму рад. воїнів, широко розгорнутого партизанського руху, активної участі всього народу в боротьбі проти агресора. Перемога над фашизмом переконливо довела життєздатність і незламність рад. сусп. ладу, соціалістичної економіки, непорушної дружби народів СРСР. У ході Д. с. в. яскраво виявився передовий характер рад. воєнної науки й рад. воєнного мистецтва. Перемогу над фашист. блоком у Д. с. в. було досягнуто спільними зусиллями народів антигітлерівської коаліції, підтриманої самовідданою боротьбою Руху Опору. Під час Д. с. в. практика підтвердила можливість ефективного політ. і воєнного співробітництва д-в з різними соціально-екон. системами. Після Д. с. в. народився могутній Рух прихильників миру. Бурж. фальсифікатори навмисно перекручують багато фактів з історії Д. с. в. Вони дають їм хибне трактування, докладають зусиль до того, щоб обілити імперіалізм, намагаються зняти з нього відповідальність за виникнення війни. Деякі з них, визнаючи, що війну розв'язав фашизм, відкидають, проте, той незаперечний факт, що ця терористична диктатура монополістичної буржуазії є породженням імперіалізму. Частина фальсифікаторів намагається взагалі зняти з фашист. Німечч ини вину за розв'язання Д. с. в. Вони відроджують гітлерівську версію "превентивної війни" Німеччини проти СРСР. Реакційна історіографія замовчує вирішальне значення битв на рад.-нім. фронті, в яких було зламано хребет фашист. вермахтові й передрішено повний розгром нацистської Німеччини. Іл. див. на окремому аркуші, с. 448- 449. Карти див. на окремому аркуші, с. 416-417.

Літ.: Ленін В. I Повне зібрання творів: т. 26. Соціалізм і війна; т. 27. Імперіалізм, як найвища стадія капіталізму; т. 32. Війна і революція: Брежнєв Л. І. Ленінським курсом, т. 1-6. К., 1971 - 78; Документа и материалы кануна второй мировой-войны, т. 1-2. М., 1948: Переписка Председателя Совета Министров СССР с президентами США и премьер-министрами Великобритании во время Великой Отечественной войны 1941 - 1945 гг., т. 1 - 2. М., 1957; История Великой Отечественной войны Советского Союза. 1941-1945, т. 1-6. М., 1960-65; История второй мировой войны. 1939-1945, т. 1-10. М., 1973-79; История дипломатии, т. 4. М., 1975; Клоков В. И. Борьба народов славянских стран против фашистских поработителей. К., 1961; Антифашистское движение Сопротивления в странах Европы в годы второй мировой войны. М., 1962; СемирягаМ. И. Вторая мировая война и пролетарский интернационализм. М., 1962; Жилин П. А. Как фашистская Германия готовила нападение на Советский Союз. М., 1966; Коваль В. С. Міжнародний імперіалізм і Україна. 1941 - 1945. К., 1966: Освободительная миссия Советских Вооруженных Сил во второй мировой войне. М., 1974; Самсонов А. М. Крах фашистской агрессии. 1939-1945. М., 1975: Фуллер Дж. Ф. Вторая мировая война 1939-1945 гг. Пер. с англ. М., 1956; Верт А. Россия в войне 1941 - 1945. Пер. с англ. М., 1967: Лиддел Гарт Б. Вторая мировая война. Пер. с англ. М., 1976. Див. також літ. до ст. Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941-45.

П. А. Жилім.

 

Схожі за змістом слова та фрази