Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дисц-дім arrow ДІАЛЕКТИЧНА ЛОГІКА
   

ДІАЛЕКТИЧНА ЛОГІКА

-наука про загальні закони і форми руху мислення, які становлять основу пізнання внутрішньо суперечливої сутності предметів і явищ об'єктивного світу, діалектичного процесу їхнього розвитку, виникнення і зникнення. В системі марксистсько-ленінської філософії Д. л. збігається з діалектикою й пізнання теорією (див. Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання). Д. л. виходить з діалектичної концепції розвитку. Закони діалектики є й законами Д. л. "Логіка,- писав В. І. Ленін,- є вчення не про зовнішні форми мислення, а про закони розвитку "всіх матеріальних, природних і духовних речей" (Повне зібр. тв., т. 29, с. 80). У цьому головна відмінність Д. л. від формальної логіки, яка вивчає, формальну структуру вже готового знання, абстрагуючись від його розвитку. Як наука Д. л. виникла порівняно недавно. Першою спробою її побудови була "Наука логіки" Г.-В.-Ф. Гегеля. Проте Гегель розробляв принципи Д. л., виходячи з ідеалістичного ототожнення мислення і буття. Істор. заслуга теор. розробки основ Д. л. як науки належить К. Марксу, Ф. Енгельсу і В. І. Леніну. Вони дали матеріалістичну критику ідеалістичної діалектики Гегеля, відкрили об'єктивну діалектику речей і на цій основі сформулювали осн. принципи діалектичної логіки.

Літ.: див. до ст. Діалектичний матеріалізм.

В. І. Шинкарук.

 

Схожі за змістом слова та фрази