— сукупність природ, та природно-антропоген. умов (земля, вода, ліси, надра, атм. повітря, росл, і твар, світ), що оточують людину та є необхідними для її життя і діяльності. Термін близький до понять довкілля і навколишнє середовище в їх екол. значенні. Н. п. с. є визначальною передумовою життя людини і функціонування екосистем, що обумовлює необхідність його збереження та охорони. В Україні на це спрямовані Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1991 та ряд ін. законод. актів. Відносини з охорони цього середовища називаються екологічними, а галузь права, якою вони регулюються, — екологічним правом. Див. також Охорона навколишнього природного середовища (довкілля).
