Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow статут-стил arrow СТЕРЕОСКОПІЧНЕ КІНО
   

СТЕРЕОСКОПІЧНЕ КІНО

стереокіно — виробництво і демонстрування кінофільмів, особливістю яких є об'ємне (стереоскопічне) сприйняття глядачем спостережуваних на екрані зображень; вид кінематографії. Відчуття об'ємності зображень створюється методами голографії або виникає при спостереженні двох плоских зображень одного й того ж об'єкта, що зняті з різних рівновіддалених від нього точок і утворюють стереопару. В процесі виробництва стереофільмів зображення (праве, ліве) стереопари одержують на двох плівках двома синхронно діючими одно об'єктивними кінознімальними апаратами, або на одній плівці двооб'єктивним стереоскопічним апаратом (з насадками, що змінюють стереобазу) чи одно об'єктивним апаратом з двома дзеркалами, встановленими під певним кутом одне до одного. Багатостереопарне знімання (див. Інтегральне стереокіно) здійснюють звичайно на заг. кіноплівку одним апаратом з кількома (до 10) об'єктивами. Проеціюють праві й ліві зображення, зняті на дві плівки, двома звичайними синхронно діючими кінопроекційними апаратами, а зняті на одну плівку — кінопроекційним апаратом з двома об'єктивами і насадкою, що забезпечує накладення цих зображень одне на одне. Щоб створити у глядача ілюзію стереоскопічності зображуваних об'єктів, накладені зображення розділяють на два (праве, ліве) за допомогою спец. пристроїв — індивідуальних (окулярів) і колективних (растрових екранів). Дія індивідуальних пристроїв грунтується на спектральному або поляризаційному розділенні (див. Поляризація світла) світлових променів, що утворюють ліве і праве зображення. При спектральному розділенні зображення спостерігається через окуляри (анагліфи) з склом різного (для кожного ока) кольору, а кожне зображення стереопари проеціюється на екран через світлофільтр відповідного кольору. В разі поляризаційного розділення використовують поляроїдні окуляри (з взаємно перпендикулярними площинами поляризації) і відповідні поляризаційні світлофільтри до кінопроекторів. Спектральний метод застосовують обмежено (лише в навч. кіно), поляризаційний метод використовують при демонструванні кольорових стереофільмів. Колективні пристрої — стереоскопічні растрові екрани — забезпечують у горизонтальній площині (на рівні очей глядача) зони вибіркового (тільки для правого або тільки для лівого ока) бачення. Вперше С. к. з застосуванням растрів намагалися здійснити наприкінці 19 ст. Перший кінотеатр з растровим екраном обладнав 1928 інж. Е. Ноайон (Бельгія). В СРСР 1937 відбулось дослідне демонстрування стереофільмів за системою, запропонованою (1935) С. П. Івановим,— з застосуванням перспективного (радіального) растра. Перший художній фільм за цією системою "Концерт" (реж. О. М. Андрієвський, 1940) було показано (1941) у Москві у першому в світі постійно діючому стереокінотеатрі "Москва". У 60-ті роки розроблено систему С. к. "Стерео-70", яка дає змогу демонструвати фільми як з використанням растрових екранів, так і поляризаційним методом. Перший фільм, знятий за цією системою,— "Ні та так" (реж. А. М. Кольцатий, 1967). В УРСР кінотеатри з показом фільмів за системою "Стерео-70" функціонують у Києві (з 1976) та Ялті (з 1977). СРСР — єдина в світі країна (1982), в якій організовано планомірне виробництво і демонстрування стереофільмів.

О. А. Янушевський.

 

Схожі за змістом слова та фрази