Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow реч-ріве arrow РИМА
   

РИМА

(від грец.— розміреність, узгодженість) — співзвуччя, звуковий повтор у віршах, який набув композиційного значення, допомагаючи розмежовувати рядки один від одного і об'єднувати їх у строфи. Р. відіграє у вірші важливу евфонічну і організуючу роль. У античній поезії Р. зустрічалась лише випадково, але вже в нар. поезії римлян набула чималого значення. Поряд з римованими віршами є і віршовані твори без рим, т. з. білий вірш. Розрізняють такі найголовніші види Р.: чоловіча Р.— якщо наголошено останній склад (вода — руда), жіноча — з наголошенням передостаннього складу (плями — полями), дактилічна — з наголосом на третьому від кінця складі (проклятими — паненятами), гіпердак-тилічна, коли наголос розміщений ще далі від кінця слова (лисинами — розколисаними). За характером звучання Р. бувають точні і приблизні, багаті і бідні, асонанси, дисонанси, складні, тавтологічні, нерівноскладові, різнонаголошені тощо. За розміщенням у рядку розрізняють Р.: кінцеві, початкові, внутрішні. Звукові особливості Р. привертають до римованих слів посилену увагу читача, а тому римуються найважливіші слова тексту. Це тісно пов'язує Р. із змістом твору.

Літ.: Ковалевський В. В. Рима. К., 1965.