Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow полян-поро arrow ПОРОКИ СЕРЦЯ
   

ПОРОКИ СЕРЦЯ

— стійкі патологічні зміни в будові серця і судин, що від нього відходять. Розрізняють вроджені і набуті П. с. Вроджені П. с— наслідок аномального (відхилення від норми) формування серця і великих судин у перші 3—8 тижнів внутрішньоутробного розвитку плоду, якому сприяла шкідлива дія деяких зовн. факторів, захворювання матері, природжена спадковість (див. Спадкові хвороби). Деякі П. с. виникають у перші 2—3 місяці життя людини в результаті порушення перебудови механізму кровообігу плоду на самостійний. Основою вроджених П. с. є: патологічні сполучення між шлуночками, передсердями і магістральними судинами (дефекти перегородок або їх відсутність, артеріальна протока та ін.); аномалії клапанів (звуження, облітерація або недостатність); звуження або зарощення магістральних судин; ненормальне відходження або впадіння великих судин; аномалії розташування серця або його камер, аномалії кровопостачання серця. Для багатьох вроджених П. с. характерні різні поєднання аномалій серця. На фоні первинних анатомічних змін розвивається вторинна патологія серцевого м'яза, легеневих судин, артеріальної системи великого кола кровообігу. Зміни внутрішньосерцевого кровообігу виявляються в наявності патологічного скидання крові (шунтів) з одного відділу серця (судини) в другий або наявності опору течії крові (шлюзів). Залежно від напряму і величини скидання крові розрізняють П. с. зі збільшеною (напр., дефекти серцевих перегородок), зменшеною (напр., тетрада Фалло) або незміненою легеневою течією крові (напр., коарктація аорти). У хворих із збільшеним легеневим плином крові підвищується тиск у легеневій артерії, із зменшеною — знижується насичення артеріальної крові киснем і розвивається синюха, у хворих з ізольованими шлюзами — значне підвищення тиску в камерах серця і судинах. П. с. можуть бути "синього" або "білого" типу. Для хворих з вродженими П. с. характерні задишка, відставання в фіз. розвитку, обмеження рухової активності, схильність до запалення легень, ендокардиту. Діагноз ставлять при наявності шуму, збільшенні розмірів серця і зміни конфігурації серця, змінах на електрокардіограмі (див. Електрокардіографія), відсутності пульсу на нижніх кінцівках. Для визначення вродженого П. с. часто застосовують спец. методи дослідження: зондування серця, ангіокардіографію та ін. Лікування — хірургічне. Набуті П. с. — наслідок захворювань після народження, найчастіше —ревматизму, рідше — атеросклерозу, септичного ендокардиту, сифілісу. Вони виявляються в недостатності клапанів, звуженні (стенозі) клапанних отворів, в комбінації цих пороків. Трапляються також дефекти серцевих перегородок, ураження клапанів в результаті поранення або інфаркту міокарда. Найчастіше бувають пороки клапана лівого передсердно-шлуночкового отвору (т. з. мітральні П. с), потім — аортальні, рідше — пороки ін. клапанів. Всі ці пороки призводять до серцевої недостатності, клінічними ознаками якої є задишка, кашель, прискорення пульсу, збільшення розмірів печінки, поява набряків. Строк розвитку декомпенсації залежить від характеру пороку, його виявленості, перебігу захворювання, яке зумовило формування П. с, від інтенсивності фіз. навантажень. Лікування: спрямоване на усунення і профілактику осн. захворювання і серцевої недостатності, при необхідності — хірургічне (заміна ушкодженого клапана штучним і усунення стенозу шляхом розширення отвору — т. 3. комісуротомія).

Літ.: Вишневский А. А., Галанкин Н. К. Врождённые пороки сердца и крупных сосудов. М., 1962; Василенко В. X. Приобретённые пороки сердца. К., 1972; Банкл Г. Врождённые пороки сердца и крупных сосудов. Пер. с англ. М., 1980.

М. Ф. Зінківський.

 

Схожі за змістом слова та фрази