Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow федо-фец arrow ФЕДОРОВ
   

ФЕДОРОВ

Євген Костянтинович [28.ІІІ (10.IV) 1910, Бендери, тепер Молд. РСР — 30.ХІІ 1981, Москва] — рад. геофізик, держ. і громадський діяч, акад. АН СРСР (з 1960), Герой Рад. Союзу (1938). Член КПРС з 1938. Закінчив Ленінгр. ун-т (1932). У 1932— 38 — наук. співробітник полярних станцій, у т. ч. першої дрейфуючої станції "Північний полюс-1" (див. "Північний полюс", Папанінці). У 1938—39 — директор Арктичного н.-д. ін-ту. У 1939—47 і 1962—74 — нач. Головного Управління Гідрометслужби СРСР. У 1947—55 — наук. співробітник Геофіз. ін-ту АН СРСР. Організатор і директор (1956—69 і 1974— 81) Ін-ту прикладної геофізики Гідрометслужби СРСР. Гол. учений секретар Президії АН СРСР (1959—62). Віце-президент Всесвітньої метеорологічної орг-ції (1963—71). З 1965 — заст. голови, І979—81 — голова Рад. к-ту захисту миру, віце-голова Всесвітньої Ради Миру (1970—81). Осн. праці присвячені вивченню погоди і клімату, водних ресурсів, дослідженню іоносфери, магн. і радіаційного полів Землі, теор. та експеримент. дослідженням з метою активного впливу на гідрометеорологічні процеси, створенню наук. і методичних основ контролю й оцінки стану забруднення навколишнього середовища, проблемі взаємодії суспільства і природи. Кандидат в члени ЦК КПРС з 1976, член Президії Верховної Ради СРСР з 1977, депутат Верховної Ради СРСР 1-го, 9-го і 10-го скликань. Нагороджений 6 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, іншими орденами, медалями. Державна премія СРСР, 1946, 1969.

федоров - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази