-частина суспільного продукту, створена додатковою працею безпосередніх виробників у сфері матеріального виробництва понад необхідний продукт. Виробн. і розподіл Д. п. визначаються панівними в даному суспільстві відносинами власності на засоби виробн. За капіталізму він створюється в умовах панування приватної власності й набуває форми додаткової вартості. При розподілі й реалізації Д. п. розпадається на прибуток, процент і ренту. Невпинне зростання експлуатації найманої праці з розвитком капіталізму збільшує частку Д. п. в сусп. продукті, що посилює процес поляризації капіталістичного суспільства. За соціалізму, в умовах панування сусп. власності і планомірної організації виробн. в масштабах усього нар. г-ва, соціально-екон. зміст Д. п. докорінно змінюється, ліквідується антагоністичний характер поділу сусп. продукту на необхідний і додатковий. Задовольняючи сусп. потреби асоційованих виробників, Д. п. разом з тим є джерелом соціалістичного нагромадження, зміцнення обороноздатності країни, розвитку науки і культури, утримання держ. апарату, формування суспільних фондів споживання тощо. Виробн. і використання Д. п. підпорядковані цілям соціалістичного виробн., тому в його створенні заінтересовані всі трудящі. В процесі розподілу частина Д. п. залишається в держ. і колг.-кооп. підприємствах і становить відповідно їхній прибуток, або чистий доход; друга частина надходить у розпорядження суспільства і утворює централізований чистий доход суспільства.
В. Ф. Казанцева.
|
