— у бурж. державах система правління, що характеризується поділом функцій між законодавчою владою і виконавчою владою при провідній ролі законодавчого виборного представницького органу (парламенту). Осн. риси П., такі як верховенство парламенту, політ. відповідальність уряду перед парламентом, виключне право парламенту приймати закони та ін., склалися в період домонополістичного капіталізму. Одночасно П., як формі класового панування буржуазії, завжди були притаманні відірваність від народу, привілейоване становище депутатів, фактична безвідповідальність урядовців. В епоху імперіалізму П. переживає глибоку кризу. В механізмі диктатури буржуазії дедалі більшу роль відіграють виконавчі органи влади, військово-бюрократичний апарат. Монополії спираються саме на ці органи, які, на відміну від представницьких, не зазнають прямого впливу з боку мас. Класики марксизму-ленінізму, піддаючи гострій критиці П. як знаряддя гноблення трудящих, разом з тим учили пролетаріат використовувати представницькі органи як легальну трибуну для виховання й організації мас в інтересах революц. боротьби. В сучас. умовах комуністичні партії багатьох капіталістичних країн у своїх програмах обгрунтували можливість за певних умов переходу мирним шляхом до соціалізму через завоювання більшості в парламенті.
Ю. І. Нипорко.
